Мисливці на снігу. Вірші і поеми
IIце золото і пурпур храмуце сипле білий снігце зрізана троянда в срібліце істина яка смієтьсямені в обличчя:це водопади крові скелі крукице храми золоті і чорні хмариі хвилі дощу всеочищуючогозалишаються вранцівишневі пелюстки в калюжахвільготний запах зламані галузкипісок який тримає пташиніі коров’ячі слідице те за що мене не люблятьі боятьсяце синій і весняний димпожежа в котрій плавляться шибиполум’я відсвічене в келихах з виномзнання вистраждане як зубний більі це зубний більлюбов до гарних ножівлюбов до смертіце все що приходить у віщих снахце те що приходить як безсонняяк білі хмари що летятьповз місяць до світаннядоки я пам’ятаю про неможливістьпопереднього і майбутнього існуваннянаступає тиша після пожежіїї можна почути навіть тодіколи мене вже нема бо я вийшовіз тиші в тишу переходжу покоямисиплеться сніг за вікном знайомимспалахи і дзеркала мовчазнідостовірна силадо мене ніхто не наблизитьсябо мене немає для нихдоки горить лампадоки пише перодоки падає снігIIIчетверта ранку тихий рок і теплий пледя випросив у тебе трохи ромулишилося півпачки сиґарета решта невідомагравці твоє волосся розплетутьі Дюрер у старій пінакотеці [10]розкаже щo лишається на серціа що з собою на Вкраїну не берутьусе таке пречисте і пустепобачимось у снах або у віршахі може все складеться щасливішетоді коли п 'ять років перейдеIVспівай стрижена співай [11]відбувай ритуал і перуки міняйміняй довгі ноги і рукибухарі наші про тебе не знаютьвони по крапках собі блукаютьзараз так важко дістати чорнилаале ти все одно співай милавони в підземці блюють їм поганоколишні художники і бітломаниїх лягаві в’яжуть по яйцях періщатьа вони знай повторюють «Харе Крішна»а ти співай стрижена не замовкайкожен по-своєму ловить кайфдавай сержанте всіх відмикайі відпускайв райа в раю море кірукольору винакольору твоїх очейстри-же-наі під кожним кущемчути твій голос —то грають в раюмаги фірми «Фаллос»яка ідилія!V«зуби мої зубизаболіли з ночібіжу до шпиталювилізают очі»так співають косівські Гуцули [12]які не читали віршівГільди Дулітлі мають досить своєрідні уявленняпро вортицизма також три літри самогонуза кулісами і за лаштункамиплід не може впастибо надто густе повітряспіває зелений каміньбеззубий зелений камінь —адже я вам сказавщо каміння не має зубівні очейтак само й листямісіс Олдінґтон [13]так само червона тачкабіля білих курчатіз очимаой-йой-йойой-йой-йойплід не може впастибо співає зелений каміньі курчата співають під густим дощем:ой-йой-йойой-йой-йойз упертістю старої кішкихудожник ще раз починає малюватиодну і ту ж горуйого мадам уже не тутїї нема в садуїї нема в червоній сукніїї нема в зеленому доміі в жовтому кріслі нема їїпомерзли руки мов гортензії примхливімальовані цигани плачуть гіркоі тільки темрявою пахнуть їхні сльозиодин і той самий собороко всього-на-всьогоось до чого ми дійшлипокажи нам мадам Сезанндумкою циганів не поцікавилисяніхто не поїхав до Saintes Maries-de-la-Mer [14]наприкінці травняпом’яніть у свій часпро їхні стражданнядоки ти не забув про неможливістьпопереднього і майбутнього існуваннядоки я пам’ятаюVI
10
«…і Дюрер у старій пінакотеці…»: Стара пінакотека в Мюнхені має кілька робіт Дюрера, в тому числі і славнозвісний його автопортрет (1500).
11
«…співай стрижена співай…»: ідеться про солістку популярної у 80-х роках групи «Eurythmies» Енні Ленокс.
12
«…так співають косівські Гуцули…»: «Гуцули» — одна з найперших українських рок-груп, з Косова.
13
«…місіс Олдінґтон…»: американська поетка Гільда Дулітл була дружиною Річарда Олдінґтона, англійського прозаїка і поета. Вони розлучились у 1937 році.
14
«…ніхто не поїхав до Saintes Maries-de-la-Mer…»: згадується собор Святих Марій з Моря в Провансі, де, згідно з ранньохристиянською легендою, висадилися на сушу три Марії разом з Лазарем і після навернення Франції померли там та були поховані. Одна з трьох Марій, чорна, стала покровителькою циганів. Щороку в кінці травня там відбувалися великі церковні урочистості, свідком яких був P. М. Рільке у 1909 році.