Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»
Часть 9 из 16 Информация о книге
5. ГАСПИД, АБО Ж ДІДЬКОЗійшла комета, Господи прости!Мов гурт убивць повзе повз нас етапом.Розпущені убори і хвости,запахло спиртом, сіркою і цапом.Він — той, що креше рогом до камінь,і всюди починається розпуста.І входять назавжди в солодку тіньдівчата, смарагдові, мов капуста.І б'ється в бубон вогке копито,і замовляння світяться крізь писокпід шапкою нічного шапіто,де акробати труться об кларисок,де криють юнок вижовклі діди…Це тіло, цю сполохану клепсидрурятуй мені. Я ждав її завжди,я сам її з вертепів ночі видруі сам її пораню. В кожну п'ядьввійду, вповзу в ці брами, що розкрились…І ярмаркові діти прилетятьз пекучими надрізами для крилець.ЯРМАРКОВІ ПАТРЕТИ
1. ПАВЛО МАЦАПУРА, ЗЛОЧИНЕЦЬПавло Мацапура — ніжинський полковий кат, страчений 1740 р. за «ядение человеческаго мяса і прочия богопротивныя злодеяния».
наша змора нічна ти давиш на дух як маґнітщо за черево бідне носило сей капосний плідпрогорів у злобі своїй ніби отруєний ґнітмацапура павло скверносій солодій содомітаж тепер йому страта мотузка амінь і гапликаж із вуст його темних повисне язик наче шликпогойдаєшся чорною грушею павлику панекличмо з неба музик биймо в бубнитим паче в тимпаниповилазить усе навіть очі якими нас піка із неба комета рогата фініта і шишзаговорена кров двадцяти і семи чоловікперемелені кості монети серця і гашишчорний квіте ночей маґістре залізних тортурзбур ходячий ганьба сім'ї мацапурлюдоїд рукоблуд єзуїт зорекрадпродавець вінків рушників дівчаті зійшовши павло на хиткий на досмертний помісті говорить павло побачивши яма яканіжні ніжинці оскоромлені в пістможе був я лиш сумнів у Божих рукаха тепер полечу в нічний вавилон вавилоні нікого з вас не болить не болить не скубещо жив на світі такий павлоаби благими ви чули себета й поліз у петлю ніби там анашаабо херувимська музика ніжнаі хоч зашморгвийшла на світло душаі кружляла над площею міста ніжина2. ВАНЯ КАЇНЗа мотивами старого московського лубка
знову в руськім царстві пиятиканавіть голуби на храмах сизібрате каїн ця сльоза великана твоїй неголеній мармизіщо вона таке й куди тікаєперепив чи перетовк задужеі дрижиш мов каїн брате каїнмій рудобородий п'яний дружемій косоворотий темний ротев Бога просиш різки паче ласкизнов на стайнях батогом поротивід москви до самих до аляскипрагнешаж кожух під ноги кинештопчеш як топтав чужу князівнурвеш каптан бо ніби й справді гинешу безкраю ніч ведмежу й зимнуплачеш і дзвениш немов сокиращо з небес упала у недеїрвеш сорочку та під нею шкіраздерта з мене десь на єнісеїбратні руки до розправи скорідля обіймів п'яних розпросторишвідпусти мене на ясні зорія вже вічний ти мені не сторож3. АРІЯ ОЛЕКСИ РОЗУМОВСЬКОГОєлисавет божественнафеміна з меду й криціу вінку монархинь окраса белль-розаки змій залізши я до лігва цариціарлекин єхидний підступний малоросгоп-ля фортуни фаворит цур обаво згиньголова відвалиться хіба від забавнапудрений троянець(троянський кінь)августійше серце в кишеню забравпохукаврозтанулотак зійшов указгетьман у перуці гуляй лицарство славнеголови на палях і голод і сказпощипують фрейлін петербурзькі фавни(а сірома босо майдани топчеголови в канавах чума і жахголубе наш тихий гетьмане отчечи бачиш проміння в нас на ножах)соловій син кобзи півчий дух капелиповернув печать булаву правакозачки про що ви тампо закапелкахгетьман у шляфроці вольниця живатак орфей хохлацький в'юсь під клавікордилихо закаблукам так і перетаклотри і лакеїордени і мордиголови в темницяхрококо-гопак4. ПАСТУХ ПУСТАЙ, ПОЕТ, БАРОНСЬКИЙ СИНМихайло Пустай — оповідач і казкар, лемко зі Східно-Словацького краю. Був пастухом громадських кіз. З його вуст записано багато казок, серед них і «Баронський син в Гамерици», що дуже перегукується з «Подорожами Сіндбада».
а за морем першим гамерика з плюшуа за морем другим гамерика з тернущоб не так гостро цілили в душуодягни їй дурня броню панцернуа на дні гамерик золоті схрониа ти й на різдво ходиш у дірявій куційреп'яхами латаний пастуший баронедрапаєшся одвіку на стовп екзекуційкози повмирали пішли за обрійпусткою пустаю віє від стадакоби впав із неба діамантик добрийщоб не так люто судила громадабо за морем першим гамерика з медуа за морем другим гамерика з воскувиглядаєш із неба бодай кометуі болить світло в темницях мозкутак йому тісно між отих гамерикбо хоч кам'яний берег але він твій берегі росте з нього мов покруч хвора черешнярана твоя прийдешнялуна вчорашняв'язко мені казкогнітко мені квіткомілко мені гілкогірко мені зіркомарно мені сарнохлипко мені рибкохрипко мені скрипкосухо мені суко