Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»

5. КОЗАК ЯМАЙКА
 
 
О скільки конику-братику крутих чудасій на світі
 
дивився б допоки круки очей не вип'ють
 
                                                               а мало
 
по сей бік багама-мама
 
                                          по той бік пальми ґаїті
 
і вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунґало
 
 
 
і так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари
 
якого лисого чорта з яких попідземних фаун
 
та й зрадили нас у битві морські косарі корсари
 
а батько ж хотіли взяти отой блаженний фрітаун
 
 
 
а там тринадцять костьолів і вічна війна з амуром
 
а ще тринадцять безодень де срібло-злото коморне
 
дівчата немов ліани нечутно ростуть за муром
 
і хочеться їм любитись а їх зодягли у чорне
 
 
 
кружаю тепер сивуху надвоє з піратом діком
 
кажу йому схаменися покайся кажу паскудо
 
невже коли ти європа то вже не єси чоловіком
 
якого хріна продався за тридцять гнилих ескудо
 
 
 
а дік то химерна штучка плекає папугу пугу
 
плеще мене позаплічно заламує руки в горі
 
оце тобі лицар з лугу осьо тобі зелепугу
 
to be or not to be каже і булькає I'm sorry
 
 
 
невільницю каже маю зі шкірою мов какао
 
купи сизокрилий орле маркотно ж без господині
 
город засівати не конче прицмокує так лукаво
 
город на ній проростає
 
                                 тютюн ананаси дині
 
 
 
наплодиш каже козацтва припнеш усіх до коша
 
тільки ж ярму не дається шия моя душа
 
та вже його і не чую плюю на плюгаву супліку
 
конику мій невірнику апостоле мій хома
 
піду на зорю вечірню
 
                               зріжу цукрову сопілку
 
сяду над океаном
 
                           та вже мене і нема
 
 
6. САМІЙЛО НЕМИРИЧ, АВАНТУРНИК, ПОСАДЖЕНИЙ ЗА ҐВАЛТ У ВЕЖУ, САМОМУ СОБІ
 
 
вчора був ти герой одягався у плащ
 
їздив кіньми і саньми співав пияцьки
 
нині сівши у вежу ридай пропащ
 
зґвалтувавши дівча що розносило пляцки
 
 
 
може сп'яну а може скосив тебе шиз
 
бо не бачу причин для такого лайдацтва
 
тож лежи в ланцюгах лунко кинутий вниз
 
ти що пив і стріляв і мав купу багацтва
 
 
 
мав півміста друзяк і півміста курвів
 
розважався маґнацьки цицьки мав і цяцьки
 
та знеславив себе і родину і львів
 
і дівча і курвів і вітчизну і пляцки
 
 
 
ти тепер найостанніший князь волоцюг
 
за невинне дівча що не з'їло б і муху
 
цокоти у пітьмі і лижи свій ланцюг
 
і лежи мов лантух окаянний свинтуху
 
 
 
недостоєн єси щоб кишки твої псам
 
запитає суддя та не в янка чи в яцка
 
а у тебе хоча ти не відаєш сам
 
чи дівчини хотів чи хотів її пляцка
 
 
 
чи кохання хотів що неторкане ще
 
пролітає над ринком де рила і туші
 
ну бо що це за світ і куди він тече
 
коли в ньому лиш тюрми і вежі й катуші
 
 
 
якось так воно все у глибокій дірі
 
і на Бога на чорта це личенько біле
 
от хіба що лишень упирі і щурі
 
і на цьому амінь бідолашний дебіле
 
 
  
БАТАЛЬНІ СЦЕНКИ
 
КОЛОМИЙСЬКИЙ ПОЛК У ПАРИЖІ. 1815
 
 
палаце правосудний тріумфів арко
 
обскубані когути плюмажні офіри
 
машируючи під арков переможно шпарко
 
співаємо хрипко немов обозні фіри
 
 
 
слава нашим генералам конюхам слава
 
слава Богу пройшли-сьмо рим і крим і півпекла
 
в'ється в небі фана рвана як халява
 
сто фортець добуто і згага запекла
 
 
 
миром пахне як миртов лопочуть газетки
 
же конець усім войнам же канони відблискали
 
на ковчегах бальконів
 
                               гризуться гризетки
 
що то йде за вояцтво з обгорілими писками
 
 
 
а то ми машируючи полями і битвами
 
принесли свої кулі коломийки ранці
 
розмальовані шаблями ніби бритвами
 
світимося наскрізно рана на рані
 
 
 
а то ми серед парижу табором стали
 
острови плинуть річкою вальсуй версале
 
скінчилась війна і вина сім бочок
 
сеною плине яворовий листочок
 
 
 
пам'ять ніби сурму виносимо з бою
 
сім держав перейдемо вмиємось чисто
 
чи ж дійдемо до тебе
 
                               столице нашого болю
 
коломиє писанко коломиє місто
 
 
ЧЕРНІГІВСЬКА МІСЬКА АРТИЛЕРІЯ
 
 
у місті де вже забуто процес уживання апострофа
 
і йодом багата ріка всихається гінко
 
стали над урвищем валу 12 чорних апостолів
 
а внизу ходять мешканці повз дерево ґінкго
 
 
 
залізний атракціон під назвою «пушкі»
 
охлялі та охололі немов зужиті повії
 
стережуть гойдалку і невеличкого пушкіна
 
вогнепальні колись уламки якоїсь росії
 
 
 
і от
 
 
 
під валом довкіл розляглася чорнична губернія
 
де груші в садах мов ядра все гуп та гуп
 
збирайте на схилах сурми порослі терням
 
вкладайте в губи огрубле тремтіння труб
 
 
 
наведемо на місто черні чоренні жерла
 
пустим півня по мезонінах мов на гарман
 
але ядер нема і дула задуха сперла
 
і лише горобці вилітають з гармат