Лірникові думи

V
 
 
Закотилось сонце красне 
 
За високі гори. 
 
І синіє небо ясне, 
 
Як синєє море.
 
 
 
І тихенько в небі ходять 
 
Ангели святії
 
І засвічують над небом
 
Свічі восковії.
 
 
 
І ті свічі, ясні зорі, 
 
Світять на все поле, 
 
Доки господь, милосердний 
 
Виспиться доволі.
 
 
 
І спить господь серед поля, 
 
Сили відновляє. 
 
А Сатанаїл над богом 
 
Думоньку гадає.
 
 
 
І поглянув кругом себе: 
 
Пишно було всюди. 
 
І, як камінь, йому зависть 
 
Падає на груди.
 
 
 
«Не буду я більше з богом! -
 
Став він говорити,-
 
Хоть сам згину, розсядуся, 
 
Хоть йому не жити!
 
 
 
Но він спить, не має сили,-
 
Що ж я туманію?!
 
Возьму втоплю його в морі, 
 
Світом завладію».
 
 
 
І підняв на руки бога, 
 
І води шукає, 
 
Але земля розрослася 
 
І границь не має!
 
 
 
Вдарився на штири боки,-
 
Моря не видати! 
 
І вернувся він, і з богом 
 
Положився м спати.
 
 
VI
 
 
Рано сонечко піднялась, 
 
Позгасали зорі, 
 
І у росу, як в діамант, 
 
Повбирались гори.
 
 
 
І Сатанаїл піднявся, 
 
Бога став будити 
 
«Вставай, боже! годі спати! 
 
Землю тра святити».
 
 
 
Пробудився господь сильний, 
 
І, здихнувши, каже:
 
«Що хитришся предо мною. 
 
Вічний ти мій враже?!
 
 
 
Був я всюди сеї ночі, 
 
Від края до края,-
 
I нема чого святити: 
 
Вся земля святая.
 
 
 
Ти хотїв мене, невдячний, 
 
В морі утопити. 
 
За то вічне будеш змієм 
 
Під землею жити».
 
 
 
Ізвинулись його руки,
 
І звинулись ноги. 
 
Довге рило натягнулось,
 
Висунулись роги.
 
 
 
І Сатанаїл невдячний 
 
Став навік змією, 
 
Зашипів - наперед бога 
 
Слизнув під землею.
 
 
 
І тогнала земля дуже, 
 
Де змій пробирався,
 
І там всюди ліс дрімучий 
 
Поверх неї взявся.
 
 
VII
 
 
І зняв господь з себе ризу, 
 
І махнув направо-
 
І, як маку, різних птахів 
 
Всюди залітало.
 
 
 
Махнув вліво - і, на диво, 
 
Всюди гадь завилась.
 
Розстелив на землю ризу -
 
Звірина з'явилась.
 
 
 
І пішов господь над море, 
 
ризу опускає- 
 
І в годині ціле море 
 
В рибі закипає.
 
 
 
Так з'явились в білім світі 
 
Звірина і птахи, 
 
Різні гади, різні жаби, 
 
Риби й черепахи.
 
 
 
Лиш медведі, свині, коні 
 
І кроти не були;
 
Та ще боцяна не було, 
 
Скойки і камбули.
 
 
 
І став господь над водою, 
 
Ризу убирає 
 
І із моря зсередини 
 
Рибу визиває.
 
 
 
І сказав господь тій рибі 
 
Землю підпирати, 
 
Щоб земля на своїм місці 
 
Все могла стояти.
 
 
 
І та риба держить землю; 
 
І як стрепенеться, 
 
І застогне земля наша, 
 
І вся затрясеться.
 
 
VІІІ
 
 
Повернувся бог до неба, 
 
На престол сідає 
 
І всіх ангелів до себе 
 
З раю призиває.
 
 
 
І злетілось перед бога 
 
Ангелів без ліку,
 
І настало свято в бога, 
 
Перше з-перед віку.
 
 
 
Триста тисяч пісні піли, 
 
А сімсот кадили, 
 
А тьма-тьмуща через небо 
 
Бога проносили.
 
 
 
І горіло небо в славі, 
 
Тухнуло кадило,
 
І все воїнство небесне 
 
Богові служило.
 
 
 
Служба божая кінчалась, 
 
Бог благословляє 
 
І всіх ангелів до себе 
 
Ще раз призиває.
 
 
 
І всі ангели злетілись, 
 
Богу помолились 
 
І святому його трону 
 
Низько поклонились.
 
 
 
І махнув бог своїм слугам 
 
Правою рукою,
 
І сказав їм: «Будьте, діти. 
 
Вічне ви зо мною.
 
 
 
Де ви були, там поставлю 
 
Жити чоловіка. 
 
А Сатанаїл невдячний 
 
Проклят будь довіка!»
 
 
 
І основи світовії 
 
Страшно задрожали.
 
Но на небі тихо-тихо 
 
Ангели співали.
 
 
IX