Лірникові думи

XVII
 
 
І сидить він під скалою, 
 
І сидить, і плаче. 
 
Аж тут ворон чорнокрилий 
 
Понад морем кряче:
 
 
 
«Ой, літав я кажду нічку 
 
Помежи горами, 
 
Кажду нічку доглядав я 
 
Соломона мами.
 
 
 
Ой, коли ж ти, злая ненько. 
 
Будеш умирати? 
 
Ой, коли ж я над тобою 
 
Сяду балювати?
 
 
 
І літав я надаремне, 
 
І не маю жалю: 
 
Серед тучі, серед грому 
 
Я дождався балю.
 
 
 
Общипав я твоє тіло 
 
Виссав твої жили,- 
 
Нащо ж серце твоє чорне 
 
Громи розкришили! ..»
 
 
 
І літав він понад море, 
 
Просив моря пити:
 
Тяжко стало після балю 
 
Ворона палити.
 
 
 
I зачав він воду пити, 
 
Пив і не напився 
 
І без духу в синє море 
 
3 берега звалився.
 
 
 
А Соломон розважає, 
 
Сльози утирає 
 
І до батька, до Давида, 
 
Весело вертає.
 
 
XVIIІ
 
 
Давид плакав у палацу, 
 
Тяженько журився. 
 
Аж тут раптом перед него 
 
Соломон з'явився.
 
 
 
«Здоров, батьку мій Давиде! 
 
Ой, як ся ж ти маєш? 
 
Чи за неньку, чи за сина 
 
Сльози проливаєш?»
 
 
 
І упав йому у ноги, 
 
Низько поклонився,-
 
I, як сонечко на небі, 
 
Цар розвеселився.
 
 
 
«Здоров, сину Соломоне, 
 
Рідная дитино! 
 
Де ти був до сего часу? 
 
Сядь-но, розкажи-но!»
 
 
 
І Соломон сів із батьком. 
 
Все став говорити: 
 
Як-то його рідна ненька 
 
Думала згубити;
 
 
 
Як він смерті відкупився 
 
Від рідної мами; 
 
Як потому став він жити 
 
Чужими літами.
 
 
 
Розказав він все Давиду. 
 
Давид розридався: 
 
«Слава богу, Соломоне, 
 
Що хоть ти остався!
 
 
 
Я старий; уже не можу, 
 
Будеш помагати, 
 
А як смерть пошле мні господь, 
 
Будеш царювати!»
 
 
XІX
 
 
І почули зараз люде, 
 
Да і світ дочувся, 
 
Що Соломон - у Давида, 
 
Що він повернувся.
 
 
 
І зібрались до Давида 
 
Царі і цариці, 
 
Мужі, хлопці і дівчата, 
 
Й гарні молодиці.
 
 
 
Давид видав баль на диво, 
 
Гості їли, пили, 
 
Напослідок Соломона 
 
Видіти просили.
 
 
 
І явився син Давидів, 
 
Лиш не в кармазині: 
 
В простих чоботях пасових, 
 
В простії свитині.
 
 
 
І говорить: «Добрі люде! 
 
З розумом судіте: 
 
Як що шиєте, то перше 
 
Гудза зав'яжіте!»
 
 
 
Тілько всього було й мови, 
 
Всякий розважає, 
 
Як, куди і против чого 
 
Соломон стріляє.
 
 
 
Розважали і гадали, 
 
Сили не добились,
 
Поклонилися Давиду, 
 
Сину поклонились.
 
 
 
І поїхали додому,
 
Стали розважати:
 
Що б то було, як він каже,
 
«Гудза зав'язати»?
 
 
XX
 
 
Якось живо після балю 
 
Цар Давид скончався, 
 
І Соломон сів на троні, 
 
І коронувався.
 
 
 
Сів на троні й зачинає 
 
Думоньку гадати: 
 
Як би небо розгадати, 
 
Море згрунтувати.
 
 
 
Соломону треба було 
 
Тілько захотіти. 
 
Захотів лиш,- і на крузі 
 
В небо став летіти.
 
 
 
І летів він, і чи довго -
 
Бог то святий знає. 
 
Наостаток аж під самі 
 
Хмари підлітає.
 
 
 
В хмаpax густо, круг оперся 
 
Нічого діяти! 
 
І зачав він помаленьку 
 
Хмари розгортати.
 
 
 
Розгортає чорні хмари, 
 
Круг свій підіймає, 
 
Аж по самій середині 
 
Голуба стрічає.
 
 
 
«Здоров, мудрий Соломоне! 
 
Де ж ти так спішишся? 
 
Не ізміряєш ти неба, 
 
Даром не трудися.
 
 
 
Може ще як ти на милю
 
Хмарою проб'єшся.
 
Но як дальше йти захочеш, 
 
Там і останешся.
 
 
 
Повертайся ж ти додому
 
Та пантруй усюди:
 
Під тобою синє поле
 
І п'ятно лиш буде. 
 
 
 
І п'ятно - то земля наша, 
 
Синє поле - море! ..» 
 
І вернувся він із неба, 
 
Мале йому горе.
 
 
XXI