Лірникові думи

Часть 15 из 25 Информация о книге

XII
  І приїхали додому. 
 Став Давид питати:
 «Що там, люде, в білім світі 
 Про мій плуг чувати?»
 
  Слуги низько поклонились, 
 Стали говорити: 
 «Даруй боже тобі, царю, 
 Многі літа жити!
 
  Ісходили ми всю землю, 
 Скрізь людей питали,-
 Скрізь від тисячі червоних 
 Менше не давали.
 
  Лиш пастух їдей поганий 
 З пантелику збився: 
 Не цінив він твого плуга, 
 Тілько з него кпився.
 
  Оцінив лиш на дві копи 
 І сказав до того, 
 Що, як в маю дощ не буде, 
 Він не варт нічого!»
 
  «Ой самі ви,- Давид каже,- 
 3 пантелику збились, 
 Да і тії разом з вами, 
 Що в ціну гонились.
 
  З вас усіх пастух убогий 
 Єсть найрозумніший.
 І пастух той - видно діло -
 Син мій наймудріший.
 
  Беріть, люде, коні в стайні,
 Каждий вороного, 
 Поїжджайте, доганяйте 
 Соломона мого!..»
 
  І зачали люди всюди 
 Їздити, питати.
 Лиш да ремне - в чистім полі 
 Вітру не піймати!
 
 
XIІІ
  І Давид-цар зажурився, 
 Став думу гадати, 
 Як би свого Соломона 
 В світі відпитати.
 
  «Га! - подумав,- видам баль я, 
 І зійдуться люде.
 Межи ними непремінно 
 Соломон мін буде!»
 
  А в Давида - треба знати -
 Все робилось живо: 
 Загадав лиш,- і вродився 
 В него баль на диво.
 
  Трублять труби, ідуть люди, 
 Сіли за столами.
 І дубові столи гнуться, 
 Гнуться під мисками. 
 
  І миски всі срібні були, 
 Тарілки із злота. 
 Гостям тілько із ложкамі 
 Кепськая робота:
 
  На два локті кажда ложка, 
 Як тут скажеш брати? 
 За кінець возьмеш рукою -
 Губі не дістати.
 
  Ближче возьмеш - друге горе, 
 Бо, як набираєш, 
 Держаком сусіду свому 
 Очі вибираєш.
 
  І задумалися гості, 
 Страва застигає; 
 Душа рада б попоїсти, 
 Та пуття не знає.
 
 
XІV
  І Давид думу гадає: 
 «Гостей в мене много, 
 Но нема ще межи ними 
 Соломона мого.
 
  Де ж ти, сину Соломоне? 
 Де ж ти так довгенько?»,-
 І поглянув кругом себе, 
 І здихнув тяженько.
 
  І прийшла сама цариця 
 З панею їдною, 
 Царя взяли попід руки, 
 Повели з собою.
 
  Тут в минуті, ніби з неба, 
 Соломон напався: 
 «Чом не істе, добрі люде?» -
 Живо запитався.
 
  «Чи ж не видиш, яка ложка?-
 Стали бормотати, -
 Возьмеш страви,- очі видать, 
 Губі не дістати!»
 
  А він живо людям каже: 
 «Ціхо! угамуйтесь! 
 Ложки - в руки! і, як діти, 
 Через стіл годуйтесь!»
 
  «О, спасибі тобі, хлопче!» -
 Люде закричали, 
 Ложки в руки і на чудо 
 Балювати стали.
 
  Давид входить, догадався, 
 Сина скрізь шукає. 
 А син, бог лиш тілько знає, 
 Де вже опирає!
 
 
XV
  Вже двадцята Соломону 
 Осінь наступає. 
 Соломон сидить над морем, 
 Думоньку гадає:
 
  «Віють вітри, віють буйні. 
 Страшно хвилі б'ються; 
 Тяжко, тяжко мому серцю. 
 Що аж сльози ллються.
 
  Наймудріший я на світі,-
 Що ж мені із того? 
 Як приблудний ходжу, блуджу
 Коло дому свого!
 
  Ходжу, блуджу коло дому 
 І рідні не бачу. 
 Тілько неньку проклинаю, 
 Тілько долю плачу.
 
  Нене ж моя, рідна нене! 
 Що ж ти починила?
 Нащо мене Соломоном
 На світ породила?
 
  Нащо мене Соломоном
 На світ породила -
 Нащо мене сиротою
 По світі пустила?
 
  І пустила, і від батька 
 Сина відганяєш, 
 Нене ж моя, злая нене, 
 Чом не умираєш?»
 
 
XVI
  Почорніло синє море, 
 Сонечко згасає, 
 І на небі чорна хмара 
 Каменем звисає.
 
  Як склепіння гробовеє, 
 Небо сумне стало, 
 І, як гроби, з себе, море 
 Хвилі підіймало.
 
  І по світі білім тихо, 
 Тілько ворон кряче, 
 Тілько вітер повіває 
 І жалібно плаче.
 
  Вдруг півнеба загорілось, 
 Запалахкотіло ... 
 І, як оком промигнути, 
 Страшно загриміло.
 
  Загриміло, загуділо, 
 Земля затряслася, 
 І по небі громовая 
 Стрілка пронеслася.
 
  Бах на землю! Стало тихо. 
 Небо замовчало. 
 Лиш дрібненькими сльозами 
 Землю устеляло.
 
  Плаче небо й перестало, 
 Небу легше стало; 
 Чорні хмари розійшлися; 
 Сонце засіяло.
 
  Любо, мило в білім світі, 
 Пташечки співають. 
 В полі люде хліб збирають 
 В морі риби грають. 
 
  Любо, мило в білім світі, 
 На душі миленько. 
 Лиш їдному Соломону 
 Сумно та тяженько.
Перейти к странице:
Предыдущая страница
Следующая страница