Лірникові думи

VII
 
 
Три і штири проминуло, 
 
П'ятий наступає, 
 
Соломон жиє на світі 
 
Да й, не умирає.
 
 
 
В, літ п'ятнадцять і шістнадцять 
 
Виріс він, на диво. 
 
Хто поглянув, то сказав би-
 
Двадцять літ пробило.
 
 
 
І згадав він свою неньку, 
 
Шо хотіла вбити.
 
І задумав, чим не було б, 
 
Неньці відплатити.
 
 
 
Лиш Давид їдного часу 
 
Виїхав з столиці,- 
 
Взяв товару штири вози, 
 
Іде до цариці.
 
 
 
Приїжджає під ворота, 
 
Коні випрягає, 
 
Лиш виходить і цариця, 
 
Купчика вітає.
 
 
 
Роздивилася товари: 
 
Всі до сподобання. 
 
Да й сам купчик молоденький 
 
Здався б до кохання.
 
 
 
«Що ти хочеш за товари?» - 
 
Цариця питає.
 
«Тілько дівчину на нічку»,-
 
Купчик відвічає.
 
 
 
І цариця попросила 
 
Сутки почекати. 
 
А тим часом йому стала 
 
Дівку добирати.
 
 
VІІІ
 
 
От настала ніч темненька. 
 
Постіль застелили 
 
І на постіль на пухову 
 
Купчика вложили.
 
 
 
Йде дівчина, як калина, 
 
Серце страшно б'ється: 
 
Хто то знає, що там буде? 
 
Що там доведеться?
 
 
 
А купець лиш тілько глянув -
 
Каже: «Не годиться!» 
 
Да і просить, щоб прислала 
 
Другую цариця.
 
 
 
Входить друга, як та ружа, 
 
Серце обкипає: 
 
Хто там знає, що там буде, 
 
Що її чекає!
 
 
 
Но купець собі байдуже: 
 
Не пускає спати, 
 
А в цариці таки просить, 
 
Щоби дівку дати.
 
 
 
Щой не слала лиш цариця, 
 
Все то не годиться. 
 
На остаток - що робити? 
 
Йде сама цариця.
 
 
 
Йде цариця, чепуриться, 
 
Б'ються мило груди: 
 
Вона знає, що чекає, 
 
Що там з нею буде.
 
 
 
Лиш приходить - гарний купчик 
 
Став до себе звати. 
 
І цариця коло него 
 
Положилась спати.
 
 
ІX
 
 
Положилася цариця 
 
Без жадного фуку, 
 
І купець підняв над нею 
 
Свою праву руку.
 
 
 
І підняв він свою руку, 
 
Положив на груди 
 
І промовив: «Ой, колись-то 
 
Грав я в сії дуди».
 
 
 
Потім знову синок каже 
 
До рідної мами: 
 
«Ой, колись-то я виходив 
 
Через сії брами!»
 
 
 
Но цариця того всього 
 
Та й не розважає;
 
Чи зшаліла, чи заснула, 
 
Чи бог її знає!
 
 
 
От цариця захропіла, 
 
Соломон піднявся, 
 
Зібрав все своє, що було, 
 
І приладнувався.
 
 
 
І цариця не проспиться, 
 
Спить і тяжко дише. 
 
А купець на стінах всюди 
 
Діамантом пише:
 
 
 
«Коли мати з сином спала, 
 
Голова жіноча-
 
Видить бог і видять люде -
 
Не варт жмені клоччя!-
 
 
 
Написав він і поіхав, 
 
Куди - сам лиш знає. 
 
Аж тут рано, до схід сонця, 
 
Давид приїжджає.
 
 
X
 
 
Спить- цариця, не проспиться. 
 
Давид походжає, 
 
Походжає, поглядає 
 
І письмо читає:
 
 
 
«Коли мати з сином спала, 
 
Голова жіноча -
 
Видить бог і видять люде -
 
Не варт жмені клоччя!»
 
 
 
І забились його жили, 
 
І ожили кості: -
 
Давид зразу догадався, 
 
Хто приходив в гості.
 
 
 
Догадався, що ще в світі 
 
Соломон гуляє. 
 
І як сина відпитати -
 
Думоньку гадає.
 
 
 
«Га! - подумав,- зроблю плуга,
 
Плуга золотого. 
 
Може, плугом відпитаю 
 
Соломона свого!»
 
 
 
І зібрав він своє злото, 
 
Казав збити, злити 
 
І із того злота всього 
 
Цілий плуг зробити.
 
 
 
І зібралися цигане, 
 
Золото- стопили 
 
І, на диво всьому світу, 
 
З него плуг зробили.
 
 
 
І послав Давид по світі 
 
Той плужок возити, 
 
І питати, і писати, 
 
Як будуть цінити.
 
 
XI
 
 
І цінили того плуга, 
 
І ціну писали: 
 
Скрізь від тисячі червоних 
 
Менше не давали.
 
 
 
От додому повертають,-
 
Видять: під горою 
 
Парубок якийсь обдертий 
 
Ходить з чередою.
 
 
 
І ходить він з чередою, 
 
Чорний хліб жвакає 
 
І череду на дорогу 
 
З поля виганяє.
 
 
 
Слуги й того не минули: -
 
Зачали просити 
 
Подивитись на їх плуга, 
 
Ціну йому збити.
 
 
 
І прийшов він. Зачинає, 
 
Плуга оглядати.
 
«Да, плуг гарний, - промовляє,-
 
Нічого казати.
 
 
 
І чересло, і полиця,
 
І леміш хороший.
 
Кого злидні їдять три дні,
 
Дав би купу грошей.
 
 
 
І як дощики, на щастя, 
 
В маю перепадуть, 
 
Тогді плуг йому придасться, 
 
Й гроші не пропадуть.
 
 
 
А не будь дощу ні разу-
 
Він не варт нічого: 
 
І не тілько хліба сего -
 
Сухарця цвілого!»
 
 
 
Записали й се ті люде 
 
На папері свому 
 
І поїхали, сердиті, 
 
До самого дому.