Лірникові думи

ІІ
 
 
Пройшов місяць з того часу 
 
Другий іскінчився, 
 
От на третій в першу нічку 
 
Соломон родився.
 
 
 
І в ту нічку ясне небо 
 
Хмарою обвилось, 
 
І в тій хмарі на схід сонця 
 
Три зорі явилось.
 
 
 
І Давид-цар обіцявся 
 
Золотії гори, 
 
Хто лиш тілько розгадає 
 
Що ті значать зорі. 
 
 
 
І зібралось много мудрих, 
 
Стали ворожити: 
 
Той - на щастя, той - на долю, 
 
Той - на довго жити.
 
 
 
А премудрий коло мами 
 
Тілько усміхався; 
 
І, як мудрі замовчали 
 
Він тогді озвався: 
 
 
 
«Ти не слухай їх, мій тату,-
 
Став він говорити.-
 
Три зорі - то три лиш роки 
 
Маю в світі жити!»
 
 
 
І вся тая мудра зграя 
 
З встиду розбрелася, 
 
А Давидові на серце 
 
Туга заляглася.
 
 
ІІІ
 
 
А тим часом від дня до дня 
 
Соломон мудрився,
 
І бог знає - де і в кого 
 
Розуму учився.
 
 
 
Лиш кінчалося три роки - 
 
А вже був охочий 
 
Розпізнати, кілько важить 
 
Розум весь жіночий.
 
 
 
Змудрував шайки як треба, 
 
Дістав чепець з мами, 
 
Набрав клоччя повну жменю 
 
І пішов до брами.
 
 
 
І на брамі на желізній 
 
Він шайки чіпляє, 
 
Кладе чепець, кладе клоччя 
 
Да і розважає.
 
 
 
Розважає і регоче. 
 
Аж приходить мати. 
 
«Що ти дієш, Соломоне?» -
 
Почала питати.
 
 
 
А Соломон все регоче, 
 
Її каже в очі:
 
«Важу, мати, жменю клоччя 
 
І розум жіночий.
 
 
 
Та дивися: сама бачиш, 
 
Голова жіноча 
 
Не заважить да й не варта 
 
Сеї жмені клоччя!»
 
 
 
І цариця злютувалась, 
 
І пішла від него: 
 
«Чекай, сину,- розважає,-
 
Не дарую сего!»
 
 
ІV
 
 
І приходить до покою, 
 
Слугів закликає, 
 
Оглянулась кругом себе, -
 
Стиха промовляє:
 
 
 
«Ой ви, слуги мої, слуги, 
 
Вчиніть мою волю: 
 
Вчиніть волю, щоб не було 
 
Мому серцю болю,
 
 
 
Возьміть сина Соломона, 
 
Одягніть, умийте, 
 
Виведіть його до лісу, 
 
Серед лісу вбийте.
 
 
 
Вбийте й серце принесіте 
 
І мізинній палець, 
 
Най загине з сего світу 
 
Соломон-поганець».
 
 
 
Взяли слуги Соломона 
 
І ведуть убити, 
 
А Соломон вірним слугам 
 
Почав говорити:
 
 
 
«Ой ви, слуги, вірні слуги, 
 
Душі не вбивайте, 
 
Хоть ще місяць до трьох років 
 
Пережити дайте.
 
 
 
Я вам дам мізинний палець; 
 
Ріжте, добрі люди. 
 
А із нами єсть собака,- 
 
3 неї серце буде!»
 
 
 
Відрубали слуги пальця, 
 
Серце в суки взяли, 
 
І принесли до палацу, 
 
І цариці дали.
 
 
 
І не стало Соломона, 
 
І ніхто не знає,
 
Лиш Давид по нім, нещасний, 
 
З жалю умліває.
 
 
V
 
 
А Соломон серед лісу 
 
Став думу гадати:
 
Днів лиш десять оставалось 
 
Білий світ видати.
 
 
 
І умився, він, залився 
 
Гіркими сльозами, 
 
І на землю сировую 
 
Впав межи дубами.
 
 
 
І ті жалі, і ті сльози 
 
Небеса пробили 
 
І усіх святих і бога 
 
В небі розбудили.
 
 
 
І зачали святі люде 
 
Господа молити, 
 
Щоби господь Соломону 
 
Дав ще літ прожити.
 
 
 
«Соломона,- господь каже,-
 
Щиро я кохаю 
 
І своїх літ йому дав би, 
 
Но я літ не маю.
 
 
 
Ви, святії мої люди, 
 
Ви на землю йдіте 
 
І для него кілька років 
 
У людей просіте!»
 
 
 
І зійшли святі із неба, 
 
Стали скрізь ходити. 
 
І ходили, й літ просили 
 
Соломону жити.
 
 
VI
 
 
Цілий день вони ходили... 
 
Закотилось сонце. 
 
І приходять святі люде 
 
Під їдно віконце.
 
 
 
Там старая баба жила, 
 
Що сто літ прожила, 
 
А ще других сто прожити 
 
Доля їй судила.
 
 
 
І зачали святі люде 
 
Бабу ту питати, 
 
Чи не схоче тая баба 
 
Своїх літ віддати.
 
 
 
«Нащо маю віддавати? -
 
Баба говорила,-
 
Коли мені літа тіі 
 
Доля присудилаї»
 
 
 
«Старість, бабко, нам - не радість, 
 
Як старому жити-
 
Хіба тілько свої кості 
 
Жовтії сушити.
 
 
 
А на світі єсть дитина, 
 
Бідна сиротина, 
 
Літ не має і вмирає, 
 
Як тая билина!»
 
 
 
І здихнула стара баба, 
 
І стала казати: 
 
«Коли так, то вже я мушу 
 
Тридцять літ вам дати.
 
 
 
Лиш нехай дитина тая 
 
Гайом не гайнує: 
 
Нехай літа дорогії 
 
І себе шанує ...»