Лірникові думи

IV
 
 
Наступає тиха нічка, 
 
Світять ясні зорі, 
 
І в тумани, як в намітку, 
 
Завинулись гори.
 
 
 
От і місяць із-за моря 
 
Череп підіймає 
 
І на цвинтар під горою 
 
Сумно поглядає.
 
 
 
Було пусто меж гробами, 
 
Вмерці міцно спали, 
 
Лиш купець дивний з Давидом 
 
Через них ступали.
 
 
 
І приходять в середину 
 
Цвинтаря старого, 
 
І зачав купець будити 
 
Каждого вмерлого.
 
 
 
І говорить: «Встаньте, люде! 
 
Встаньте, божі діти! 
 
І мене з царем Давидом 
 
Вірно розсудіте».
 
 
 
І розкрились старі гроби, 
 
Вмерці повставали, 
 
Вмерці встали, в ноги впали 
 
І купцю сказали:
 
 
 
«Боже вічний, боже дивний. 
 
Праведний ти боже!
 
Хто тебе, правдивий боже. 
 
Осудити може?!
 
 
 
Не тебе нам, але нас ти 
 
Будеш всіх судити, 
 
Як захочеш кості наші 
 
З гробу воскресити».
 
 
 
І пізнав цар, з ким судився. 
 
Богу поклонився, 
 
І відтоді зачав жити, 
 
Мов переродився.
 
 
V
 
 
Замовчали у Давида 
 
Скрипка і цимбали, 
 
І в палацах тілько гуслі 
 
Набожно бриньчали.
 
 
 
І зачав Давид на гуслях 
 
Пісні вигравати, 
 
І в тих піснях силу божу 
 
Дивну вихваляти.
 
 
 
А часами, як прийшлося, 
 
Грав і не святую, 
 
І списував тії піснін 
 
В книжку у їдную.
 
 
 
І убралась книга в пісні, 
 
Ніби небо в зорі, 
 
І розрізав Давид книжку, 
 
І кидає в море.
 
 
 
Їдні листи утопали, 
 
Другі випливали, 
 
І котрі лиш випливали -
 
Ангели збирали.
 
 
 
І зібрали, богу дали, 
 
Став господь читати, 
 
Прочитав - і нам, хрещеним, 
 
Казав передати.
 
 
 
І тепер у каждій церкві 
 
Пісні ті знайдуться 
 
І ті пісні цар Давида 
 
Псавтирою звуться.
 
 
VI
 
 
І говорить бог і господь: 
 
«Царю і пророче! 
 
Проси в мене, мій пророче, 
 
Чого серце хоче».
 
 
 
А в Давида, слава богу 
 
Вволю було всього, 
 
Були й дочки, лиш не було 
 
Сина ні їдного.
 
 
 
І зачав Давид молитись 
 
Господа благати 
 
І просити його щиро, 
 
Щоб три сина мати.
 
 
 
Щоб їден син був найкращий, 
 
Другий - наисильніший, 
 
А щоб третій син у него 
 
Був найрозумніший.
 
 
 
І вислухав бог Давида 
 
З небесного трона 
 
І дав Йосипа,  [9] Самсона  [10]
 
Да й ще Соломона.  [11]
 
 
 
І Іосип був найкращий, 
 
Самсон - найсильніший, 
 
Соломон, його- мізинець 
 
Був найрозумніший.
 
 
 
І найстарший син Іосип 
 
Завідував снами. 
 
І тепер іще остався 
 
Звичай межи нами,
 
 
 
Що як тілько коли-небудь 
 
Сни страшнії маєм,
 
Пробудившись, не встаючи, 
 
Тричі примовляєм:
 
 
 
«Що приснилось, то приснилось, 
 
Нехай святий Йосип 
 
Розтолкує й на все добре 
 
3 злого переносить».
 
 
VII
 
 
Середущий син Давида 
 
В війнах лиш кохався 
 
І ходив по цілім світі, 
 
Всюди воювався.
 
 
 
Наостаток в нашу землю-
 
Дніпром припливає, 
 
Але тілько з води вийшов -
 
Аж лев надбігає.
 
 
 
Самсон кинувся на него, 
 
Наступив ногою,
 
Роздер пащу, і із пащі 
 
Пішла кров рікою.
 
 
 
А тим часом йому руки 
 
Й ноги обімліли, 
 
І в минуті лев з Самсоном 
 
Вічне скаменіли.
 
 
 
А потому зійшлись люди, 
 
Київ збудували, 
 
Но льва того і Самсона 
 
3 місця не рушали.
 
 
 
І тепер Самсон льва того 
 
Тисне під ногою,  [12]
 
Дере пащу, і із пащі 
 
Б'є вода рікою. 
 
 
(4 жовтня 1856 р.)
  
4. ПРЕМУДРИЙ СОЛОМОН 
 
І
 
 
Ще цариця Соломона 
 
На світ не родила,
 
Лиш надію тілько мала,-
 
По саду ходила.
 
 
 
І ходила, й говорила 
 
З панею їдною, 
 
Котра з паном, своїм мужем, 
 
Жила не з правдою.
 
 
 
Аж приходить покоївка 
 
І оповідає,
 
Що йде пан той до палацу 
 
І пані шукає.
 
 
 
І цариця тії пані 
 
Дала свою раду: 
 
Ісховатися від мужа 
 
В вишневому саду.
 
 
 
А сама йде до палацу, 
 
Пана запрошає.
 
«Що нам скажеш, добрий пане?»-
 
Весело питає.
 
 
 
А пан низько поклонився, 
 
Як царям годиться,
 
І говорить: «Будь здорова, 
 
Ясная цариця!
 
 
 
Я не маю що казати: 
 
Я прийшов питати, 
 
Чи у тебе мої жінки 
 
Часом не видати?»
 
 
 
«Ні, нема тут, милий пане!» -
 
Вона відвічає, 
 
А тим часом голос з неї 
 
Стиха промовляє:
 
 
 
«Твоя жінка у садочку, 
 
Можеш пошукати. 
 
Яка жінка твоя, пане, 
 
Така й моя мати!»
 
 
 
Чи почув пан, чи ні теє, 
 
Що дитя казало,
 
Лиш цариці після того 
 
Дуже кепсько стало.