Пісні

  
КОЗАЧЕ-ГОЛУБЧЕ...
 
 
 
"Козаче-голубче,
 
Соколику мій!
 
Дай білу ру­ченьку,
 
Зо мною постій!
 
Най на­див­лю­ся,
 
Слізьми зал­лю­ся,
 
Заким з до­ро­ги
 
Тебе діжду­ся!"
 
"Дівчино-рибчино,
 
Не плач, не ри­дай!
 
За мною, мо­ло­дим,
 
Ручок не ла­май:
 
Як не за­ги­ну,
 
Я не по­ки­ну,
 
Я не по­ки­ну
 
Любу дівчи­ну".
 
"Ой до­ню Яв­до­ню,
 
Зіллячко моє!
 
Чого ж так змарніло
 
Личенько твоє?"
 
"Ой ма­ти-ма­ти!
 
Тяжко вми­ра­ти,
 
Ой а ще важ­че
 
Милого жда­ти!
 
Давно я, дав­но я
 
В ми­ло­го бу­ла,
 
Вже тая стеж­ка
 
Зіллям за­рос­ла.
 
Піду я, ма­ти,
 
Зіллячко рва­ти,
 
Зіллячко рва­ти,
 
Милого жда­ти!..
 
Рвуть зілля дівча­та,
 
Віночки пле­туть,
 
А мої оченьки
 
Тільки сльози ллють.
 
Ой зілля-зілля,
 
Чуже весілля,
 
А моя му­ка -
 
З ми­лим роз­лу­ка!.."
 
"Дівчино-рибчино,
 
Здорова бу­ла!
 
Чи вже ж ти, чи вже ж ти
 
Мене за­бу­ла?"
 
"Я не за­бу­ла,
 
Я не за­бу­ду,
 
Любила вірненько,
 
Любити бу­ду".
 
 
  
НЕ ЗГА­ДАЮ ГАД­КИ...
 
 
 
Не зга­даю гад­ки,
 
Не змис­лю я мислі!..
 
Як чорнії хма­ри,
 
Чорні ду­ми звис­ли!
 
Порадь, ма­ти, що діяти,
 
Ой чи жи­ти, чи вми­ра­ти?
 
Порадь, моя ма­ти!
 
Розпукає сер­це,
 
Каменіють гру­ди.
 
Скажи, моя не­не,
 
Що зо мною бу­де.
 
Кажуть лю­ди: "В світі ча­ри;
 
В світі лю­ди, не та­та­ри -
 
Не бу­деш без па­ри!"
 
Ой світе мій, світе!
 
Лушпина оріха!
 
Де твої роз­коші
 
Та де твоя втіха?
 
Нудно в тобі, як в не­волі,
 
Тілько му­ка, тілько болі,
 
Ні волі, ні долі!
 
І ви, мої лю­ди,
 
Люди - не та­та­ри,
 
Чи хоч раз ви ру­ку
 
Сироті по­да­ли?
 
Кому го­ре - го­ре й бу­де,
 
Другим жа­лю не при­бу­де,
 
Люди ж мої, лю­ди!
 
Наоколо гля­неш -
 
Та й ка­ме­нем ста­неш,
 
А на се­бе гля­неш, -
 
Як би­ли­на, в'янеш.
 
Лист за лис­том опа­дає,
 
Рік за ро­ком уп­ли­ває,
 
Назад не вер­тає!
 
Не зга­даю гад­ки,
 
Не змис­лю я мислі,
 
Як чорнії хма­ри,
 
Чорні ду­ми звис­ли.
 
Порадь, ма­ти, що діяти:
 
Ой чи жи­ти, чи вми­ра­ти?
 
Порадь, моя ма­ти!
 
 
  
ОЙ ВИЙ­ДУ Я У СА­ДО­ЧОК...
 
 
 
Ой вий­ду я у са­до­чок -
 
В са­доч­ку ка­ли­на,
 
Край ка­ли­ни шов­ком шиє
 
Любая дівчи­на.
 
Подивлюся на ка­ли­ну -
 
Вона роз­пу­кає!
 
Подивлюся на дівчи­ну -
 
Дівча обіймає.
 
Тая ж са­ма ка­ли­нонька,
 
Та вже за­ви­ну­лась;
 
Тая ж са­ма дівчи­нонька,
 
Та вже відвер­ну­лась.
 
Завинулась ка­ли­нонька
 
Та й не роз­пу­кає;
 
Відвернулась дівчи­нонька
 
Та й не пог­ля­дає.
 
Ой вий­ду я у са­до­чок,
 
Буду виг­ля­да­ти,
 
Чи не вий­де моя ми­ла
 
Рути підли­ва­ти.
 
Вийшла ми­ла, по­хо­ди­ла,
 
Рути не підли­ла,
 
Тілько вер­хи поз­ри­ва­ла,
 
На во­ду пус­ти­ла!..
 
Тая ж ру­та зе­ле­ная,
 
Та цвіту не­має;
 
Та ж дівчи­на мо­ло­дая,
 
Та вже не ко­хає.
 
Стоптав би я те­бе, ру­то, -
 
Та з жа­лю не мо­жу;
 
Забув би я те­бе, ми­ла, -
 
Забути не мо­жу!
 
Ой вий­ду я у са­до­чок,
 
Стану край вікон­ця,
 
Чи не вий­де моя ми­ла
 
Ще раз до схід сон­ця?
 
А ми­лая, як не тая,
 
Спить собі, дрімає
 
Та но­во­го мо­ло­до­го
 
К сер­цю при­гор­тає.
 
Тії ж очі, тії бро­ви,
 
Та не той хлоп­чи­на;
 
Та ж го­луб­ка ко­ло нього,
 
Та вже не дівчи­на.
 
Прострілив би я вас з лу­ка!
 
Та з лу­ка не пал­ко!
 
Положив би вічно спа­ти,
 
Та все чо­гось жал­ко!
 
 
  
БОГДАЙ ТЕБЕ
 
 
 
Колись я із тяж­кої ту­ги
 
На лаві ду­бовій ле­жав,
 
Останній кар­бо­ва­нець срібний
 
В пустії ка­литці дер­жав.
 
Аж тут на­ви­ну­лась дівчи­на,
 
І я свою ту­гу за­був;
 
Дівчино, моя ти дівчи­но,
 
Богдай те­бе бог не за­був!
 
І сів я на лаві ду­бовій,
 
І сіла дівчи­на моя,
 
Дівчина ме­не обійня­ла,
 
Обняв же дівчи­ну і я.
 
Їден поцілу­нок га­ря­чий -
 
І я, як від чарів, ожив;
 
Дівчино, моя ти дівчи­но,
 
Богдай те­бе бог ожи­вив!
 
Дівчина ме­не при­гор­ну­ла,
 
Дівчину і я при­гор­нув,
 
Дівчина на лаві зас­ну­ла,
 
І я ко­ло неї зас­нув.
 
І сни­лось так ми­ло та лю­бо,
 
І я че­рез сон го­во­рив:
 
"Дівчино, моя ти дівчи­но,
 
Богдай те­бе гос­подь лю­бив!"
 
Раненько дівчи­ни не ста­ло,
 
І знов я на лаві ле­жав
 
І міцно сла­би­ми ру­ка­ми
 
Пустую ка­лит­ку дер­жав.
 
Узяла, псявіра, узя­ла.
 
І я собі ти­хо ска­зав:
 
"Дівчино, моя ти дівчи­но,
 
Богдай те­бе дідько узяв!"