Приказки

  
ЛЬОДИ
 
 
 
Закликає пан на бал
 
Чумака старого.
 
Попоїв собі чумак
 
За столом усього
 
I льодами теє все
 
Смачно заїдає.
 
«Чи смачнеє тoбi се?» -
 
Пан його питає.
 
«Смачне, пане! - каже той,-
 
Саме як то часом
 
Восени буває борщ
 
3 квасолею разом».
 
 
  
ЧЕРЕВИКИ
 
 
 
У неділю мужика
 
Пані закликає
 
I на ярмарок його
 
3 просом посилає.
 
 
 
«Jedz-ze,- каже,- serce moj,
 
Sprzedaj miarkе prosa,
 
A со bgdzie, za to kup
 
Trzewiki, bo-m bosa!»  [30]
 
 
 
От поїхав наш мужик,
 
Назад повертає.
 
«Со z, sprzedales, serce moj?» -  [31]
 
Та його питає.
 
 
 
«Та продати то продав,-
 
Каже,- мірку проса,
 
А черевик - що питав
 
Все нема «бомбоса»!»
 
 
  
РЯТУЙ, БРАТЕ!
 
 
 
Під повстання два ляшки
 
На корчмі гуляють,
 
Цілуються, як брати,
 
Приязнь запивають.
 
Ото собі й запили
 
I поцілувались,
 
Але тілько москалі
 
В корчму увігнались -
 
Один циб через вікно,
 
Другого схопили.
 
Сей, бідняка, i кричить:
 
«Ratuj, bracie mlly!»  [32]
 
А той собі до ліска
 
Скілько сили дує,
 
Тілько крикнув сьому раз:
 
«Niech ciе Bog ratuje!»  [33]
 
 
  
КОЗАЦЬКІ КСЬОНДЗИ
 
 
 
Раз Хмельницький заявив
 
По військові свому,
 
Що хто пана приведе -
 
Дасть по золотому;
 
 
 
А хто ксьондза - тому три
 
Обіцявся дати!..
 
Пішли наші козаки,
 
Давай мудрувати.
 
 
 
Тілько пана де діпнуть,
 
Виголять чуприну
 
Та й i кажуть: «Пам’ятай!
 
Гляди, бiciв сину,
 
 
 
Як часами тебе наш
 
Спитає Хмельницький,
 
То ти, шельмо, говори,
 
Що ксьондз католицький».
 
 
 
То, бувало, приведуть...
 
«А хто ти?» - питає.
 
«А ксьондз!» - каже; то й козак
 
Плату забирає.
 
 
 
I такого ж тих ксьондзів
 
За тиждень прибуло,
 
Що i в Римі стілько ix,
 
Майбути, не було!
 
 
  
СМЕРТЬ КОЗАКА
 
 
 
Край Варшави два стовпи,
 
На стовпах дилина,
 
Під стовпами молодий
 
Козак з Чигирина.
 
 
 
I найстаршії пани
 
Смерть йому читають.
 
Прочитали - i кати
 
Мотуз натягають.
 
 
 
Але козак подививсь
 
На ляхву превражу,
 
Каже: «Стійте-но, пани,
 
Я щось вам іскажу!»
 
 
 
Ослабили мотузок,
 
Ляхи поступили,
 
А козак i каже їм:
 
«А то, пани милі,
 
 
 
Ви високо не кажіть
 
Мене підіймати,
 
Буде лучче вам мене
 
В спину цілувати!»
 
 
  
KURACJA OD OCZU  [34]
 
 
 
Десь там у кляшторі
 
За часу їдного
 
Сповідав законник
 
Ляшка молодого.
 
 
 
Ляшок признається,
 
Що звів раз дівчину.
 
Законник питае:
 
«А kiedy z to, synu?»  [35]
 
 
 
Той йому i каже:
 
«Raz,- каже,- w gaiku
 
Przy szumie strumika,
 
Przy pieniu slowika...
 
 
 
Przy swiecie ksiazyca...»  [36]
 
А той, бідний, слухав,
 
Далі ухватився
 
Руками за вуха.
 
 
 
«Nie mow,- каже,- nie mow,
 
Nie mow, ja cig proszе,
 
Bo ty uzyl, serce,
 
Diabelskich roskoszy!»
 
 
 
«To mnie, moj ksiеzuniu,
 
Doktor perswadowal,
 
Zebym tak siе sobie
 
Od oczu kurowal!»  [37]
 
 
 
А законник бідний
 
Тілько облизався...
 
Далі: «Nie wierz, serce,
 
Nie wierz,- обізвався.-
 
 
 
Bo gdyby to pomoc
 
Byla od tej kury,
 
I ja bym juz widzial
 
Dawno przez te mury!»  [38]
 
 
  
PRZYWITANIE  [39]
 
 
 
Захтіли брацішки
 
Біскупа вітати
 
Та й кажуть їдному
 
Привіт написати.
 
 
 
Але той, cipoмa,
 
Хоч бери на муки,
 
I пюра не вміє
 
Узяти у руки.
 
 
 
I ходить, сумує,
 
Не вип’е, не ляже,
 
Аж їден брацішок
 
Раз до нього й каже:
 
 
 
«Чого так сумуєш?
 
Не журися, брате!
 
Як приїде біскуп -
 
Meнi давай знати!»
 
 
 
Приїжджає біскуп,
 
Брацішок до того;
 
А той, як на збитки,
 
Не писав нічого.
 
 
 
«Zmiiuj siе, moj bracie!
 
Bo ciе pan Bog skarze!»  [40]
 
А той тілько чарку.
 
«Wszystko bеdzie! - каже.-
 
 
 
Ту staniesz do mowy,
 
Ja siаdе w zaciszku,
 
Co ja bеdе mowic,
 
I ty mow, braciszku!»  [41]
 
 
 
Стає той до мови,
 
А той заховався.
 
Коли чує - шелеп
 
В костьолі піднявся.
 
 
 
Та й питає того:
 
«А juz,- каже,- przyszedl?»  [42]
 
А той до біскупа:
 
«А juz,- каже,- przyszedl?»
 
 
 
Той, бідняка, з серцем,
 
I жалем, i сміхом:
 
«Cicho!»,  [43] - йому каже,
 
А той собі: «Cicho!»
 
 
 
Той тогді озвався:
 
«Jaki ze ty duren!»  [44]
 
А той до бiскупа:
 
«Jaki ze ty duren!»