Приказки

  
CZY TYM KONIEM
 
 
 
Сидить москаль на стільці,
 
Аж куриться, бреше,
 
А ляхва кругом стоїть,
 
Тілько вогню креше.
 
«Вот,- прибріхує москаль,-
 
Раз была потеха:
 
В адни сутки пятьсот вёрст
 
Я верхом проехал...»
 
«Ale to nie moze byc!» -
 
Якийсь обізвався.-
 
«Как не может?.. Нешто лгу? -
 
Москаль обізвався.-
 
Да знаете ль, что в Москве
 
Адин мне не верил,
 
Так за это я ему
 
Рожу перемерил».
 
Toгдi ляшок позадгузь:
 
«А powiedz ranie, panie,
 
Czy tym koniem jechal pan,
 
Ze stoje na stani?»
 
«Этим самым!» А ляшок:
 
«Niech ze pan przebacze,
 
Bo ten kon nie to piecc set,
 
A tysiac przeskacze!»
 
 
  
ЧИ ТИМ КОНЕМ
 
 
 
Сидить москаль на стільці,
 
Аж куриться, бреше,
 
А ляхва кругом стоїть,
 
Тілько вогню креше.
 
«От,- прибріхує москаль,-
 
Раз була пoтixa:
 
В одні сутки п’ятсот верст
 
Я верхом проїхав».
 
«Та куди вам п’ятсот верст?» -
 
Ляшок обізвався.
 
«Так не вірите, чи що? -
 
Москаль запитався.-
 
Та знаете, що в Mocквi
 
Один не пoвipив,
 
Так я йому кулаком
 
Морду перемірив?..»
 
Тогді ляшок позадгузь.
 
«Скажіть,- каже,- пане,
 
Чи тим конем їхав пан,
 
Що стоїть на стані?»
 
«Этим самым!» А ляшок:
 
«Так було й казати,
 
Бо тим можна не п’ятсот -
 
Тисячу ввігнати».
 
 
  
ЗАПОРОЖЦІ У СЕНАТІ
 
 
 
Раз московські сенатори
 
Змовились мовчати,
 
Щоби нашим запорожцям
 
Відвіту не дати.
 
 
 
Ото входять запорожцу
 
Москалів вітають;
 
A тi сидять бовванами,
 
Не відповідають.
 
 
 
Запорожці ідуть ближче,
 
Стали коло стола.
 
A тi сидять, як сиділи,
 
Жаден aнi слова.
 
 
 
Тогди старий запорожець
 
До своїх озвався:
 
«Чи не в пустку, мої діти,
 
Я з вами забрався?»
 
 
 
«В пустку! В пустку!» - закричали,
 
«То що ж, мої діти?
 
Коли в пустку ми забрались,
 
То можна й ... !»
 
 
 
«А запевне, дядьку, можна!»
 
Гримнули по разу
 
Та й пішли до дому ждати
 
Другого указу.
 
 
  
КОШОВИЙ У ЦАРИЦІ
 
 
 
Прибуває кошовий
 
В північну столицю
 
Та й іде coбi у двір
 
Вітати дарицю.
 
 
 
Але тілько на nopir -
 
Зачепився зразу
 
I в палац! - трах-тарах! -
 
Розчерепив вазу.
 
 
 
I якби на москаля -
 
Згинув би до лиха,
 
А наш собі кошовий
 
Лиш промовив стиха:
 
 
 
«Таку-то вже наш козак,
 
Знать, натуру має:
 
Чого тілько не вкраде -
 
То так розбиває!»
 
 
  
РИБКА-С
 
 
 
Раз полковник москаля
 
Кличе у палатку:
 
Посилає до села,
 
Тикає десятку.
 
 
 
Та й i каже, щоб приніс
 
Хліба зо три скиби
 
Та ще масла, коли є,
 
А як буде - й риби.
 
 
 
Пішов москаль на село,
 
В’юном завинувся,
 
Всього йoмy накупив.
 
Назад повернувся.
 
 
 
«Что ж,- питається,- купил?»
 
«Купил, благородье!»
 
«А что,- каже,- заплатил?»
 
«Кругло, благородье:
 
 
 
Пять за масло, три - за хлеб,
 
А грош - это рыбка-с...»
 
«А еще где адин грош?»
 
«Да грош - это рыбка-с».
 
 
 
«Да ты девять заплатил!»
 
«Точно сащитали-с!»
 
«А еще где адин грош?»
 
«Да за рыбку взяли-с!»
 
 
 
«Да ты грош адин украл,
 
Хамаво атродье!»
 
«Точно, барин, что украл...
 
Украл, благородье!»
 
 
 
«Что ж ты прямо не сказал?
 
Энтакое рыло!»
 
«Да я прямо бы сказал,
 
Спрасить тольки было».
 
 
  
НА ВАДАПОЙ!
 
 
 
У полковника москаль
 
Заглянув індика,
 
Пійняв його на гачок
 
Та й тягне до лиха.
 
 
 
А полковник реготать,
 
Аж мало не ляже:
 
«Куда ево ты ведешь?»
 
«На вадапой!» - каже.
 
 
 
А той йому iз вікна
 
Махає рукою:
 
«Ну, аставь его, аставь!
 
Я и сам напою».
 
 
 
«Слушаю-с!» - кричить москаль,
 
Пускає індика
 
I направо, кругом, марш! -
 
I здимів до лиха.
 
 
  
ЗАГАДКА
 
 
 
Забагає німець рака,
 
Не вміє назвати,
 
Закликає хрестьянина,
 
Давай мудрувати:
 
«Вгадай,- каже,- что мой хочет?»
 
-«Та нi, не вгадаю!»
 
«Нога многа, уса долга!
 
Знаешь?..» - «Hi! Не знаю!»
 
«Как не знаешь?.. Сам он малый,
 
Кафтан его разный,
 
Как не сварен - кафтан черный,
 
А как сварен - красный...
 
Теперь,- каже,- угадаешь?»
 
«Та нi! Не попаду!»
 
«Как не знаешь?.. Шейка шлеп-шлеп,
 
А перед иззаду...»
 
«Чи не рака?» - «Рака, рака!»
 
«Бодай же вас, пане!
 
Найшли ж i ви в наших раків
 
Німецькі каптани!»