Приказки

  
ЦИГАНСЬКА СМЕРТЬ
 
 
 
Розказував циган раз
 
За смерть свого сина:
 
«Щеніхтo так не вмирав,
 
Як моя дитина.
 
 
 
Тільки-то вже смерть прийшла,
 
А він на всю хату:
 
«Люльки, люльки! - закричав.-
 
Люльки,- каже,- тату!»
 
 
 
Приніс йому таки сам,
 
А синок, небога,
 
Тілько раз coбi пакнув
 
Та й пішов до бога!»
 
 
  
ВАРЕНА СОКИРА
 
 
 
Прийшов москаль на постій,
 
Заглядає в очi:
 
«Свари, бабка, што-нибудь!»
 
А бабка не хоче.
 
 
 
«Нема!» - каже. - «Как не быть?»
 
«А нема нічого!»
 
«Та ну, бабка, не шути!»
 
«Та нема ж, їй-богу!»
 
 
 
«Так и нет суда на нет!..
 
А тапор имееш?»
 
«Та сокира десь була!»
 
«А вады нагрееш?»
 
 
 
«Та нaгpiю; що ж з води?»
 
«Ничаво, паладим,
 
Лиш бы тапор та вада,
 
Что-нибудь да сладим!»
 
 
 
Горить вогонь у печі,
 
Окріп закипає,
 
Москаль бере у окріп
 
Сокиру кидає.
 
 
 
«Теперь, бабка, если б так
 
Хоть крупы немного...
 
Энто было б знаешь что?
 
Ану-ка, ей-богу!»
 
 
 
Гішла баба до сіней,
 
Пригорщу приносить,
 
Але москаль, бiciв син,
 
Сальця iщe просить.
 
 
 
Внесла баба i сальця,
 
А далі до юшки
 
Підкинула i сама
 
Солі та петрушки.
 
 
 
I все її на yмi
 
Варена сокира,
 
А сокиру вже давно
 
Витягнув псявіра.
 
 
 
Укипіло - їв москаль,
 
Баба помагала,
 
Москаль ранець натягав,
 
Баба доїдала.
 
 
 
Москаль ранець натягнув
 
Та й пішов, псявіра,
 
Баба ж сидить та хвалить,
 
Що добра сокира.
 
 
  
СВІЧКА
 
 
 
Купив свічку раз купець,
 
Подає другому
 
Та й говорить з-за плечей:
 
«Сергею святому».
 
А наш собі не дочув -
 
Подає другому
 
Та й говорить з-за плечей?
 
«Андрею святому».
 
Пішла свічка по руках,
 
А той поглядає.
 
Ото староста вперед
 
3 нею наступає.
 
До Андрея просто йде,
 
А той не звинеться:
 
Поміж люди наперед
 
Собакою рветься!
 
«Да какому,- закричав,-
 
Лєпіш дуралєю?
 
Нє ентому, гаварят!
 
Гаварят, Сергею!»
 
 
19 июня
  
СКАЧИ, МИКАЛАЙ!  [27]
 
 
 
Видить москаль коня в полі.
 
Красти замишляє,
 
3-за пазухи Миколая
 
Свого витягає.
 
 
 
Давай йому примовляти:
 
«Микола-утеха!
 
Да памаги украсть лошадь -
 
Верхом будешь ехать».
 
 
 
Помолився, повзе полем,
 
Де шкапа стояла...
 
Але якось збіглись люди,
 
Москаля нагнали.
 
 
 
Тогді москаль Миколая
 
На шнурочок в’яже,
 
Волоче його іззаду
 
Та й до нього каже:
 
 
 
«Насил тебя, как добраво.
 
Теперь - черт с табою!
 
Не памог мне верхом ехать -
 
Так скачи за мною!»
 
 
20 июня
  
ВАРВАРА
 
 
 
Перепродав раз маляр
 
Усе серед Бару  [28]
 
I на продаж тілько мав
 
Їдную Варвару.
 
 
 
Аж приходить наш мужик,
 
Шапку поправляє.
 
«Чи є у вас Миколай?» -
 
Маляра питає.
 
 
 
«Нету, братец,- каже той,-
 
Тольки зараз буде».
 
Та Варвару живо зняв
 
Та й до халабуди.
 
 
 
І кісткою раз мазнув -
 
I чаша закрилась,
 
Мазнув iщe кілька раз -
 
I митра вродилась.
 
 
 
Мазнув ще раз - i обруч
 
Обвів наокола
 
І бігцем до мужика:
 
«Вот тебе Микола».
 
 
 
Але мужик coбi став,
 
Під боки узявся,
 
Як поглянув на лице -
 
Так i засміявся.
 
 
 
«Що Микола, то Микола!
 
Правдива Микола!..
 
Щоби тoбi волосок!..
 
Вся борода гола!»
 
 
 
«Нешто хочешь барады?
 
И барада буде!»
 
I з Варварою мерщій
 
Знов до халабуди.
 
 
 
Bn6irae, кругом глип -
 
Мужика й нi пари!
 
А тут баба, як на злість,
 
Питає Варвари.
 
 
 
Прокляв маляр мужика
 
I бабу, до лиха;
 
Ставить образ на стілець
 
Та й промовив стиха:
 
 
 
«Не требуй он барады,
 
Энтакая харя! -
 
И еще бы была раз
 
С Миколы Варвара».