Листи в Україну. Вибране
Часть 8 из 28 Информация о книге
Гробниця
і ось ми зібралися всі разом ціла родинаколи цвинтарні служки відітнулинепевний промінь за останнім з насми знову зустрілися як за останніх часівгри на біржахкатання на фіакрахнедільних балів у заміському клубілежимо на твердій підлозіпід мармуровою чашеющо від палого листя й дощівки тяжката все ж у пристойному товариствіправоруч цукровий магнатліворуч оперний тенорне чуємо як тече вода шумить вітер алеіноді глухої нічної пори здригаємоськоли затягне лайдацьку пісню молодьповертаючись пізно з танціву робітничі передмістяБібліотека
ми шукаємо щонайточніших знаньдрабинами сходимо на вищі поверхи книгозбірнінишпоримо по стелажах спільно з павукамиздіймаючи крейдяні хмари під стелеюмов на вершині стрімкої вежіпочуваємося повітряними гімнастамиаж забиває дух і ледвевтримуєм рівновагупоринаємо в найтовщі томи без надії колисьвибратисякниги поглинають нас як моряхапаємось руками за різьблені виступисяк-так тримаємось на поверхніі коли вже цілком підупадем на силізасапані обсипані штукатуркоюздається знаходимов гущавині сап’янів та коленкорівпритулене до стінилегке і теплегніздовуличної ластівкиЛікарня
ми стаємо щоразу легшимио десятій ранку по закінченні процедур виходимовсі в однакових фланелевих піжамахв наших рухах дедалі більше невагомостіходимо парком старої садибиграємо в доміно біля гіпсової купальниці над водоюпо обіді граємо в доміно у палатахіноді нянька висварить когосьхто наслідив калошами на музейному килиміграємо в доміно дивимось у вікначасом повз оранжерею і літню альтанкупроносять когось такогоз головою вкритого твердим простирадломїмо яблукав наших очах щораз більше ясностідо пізньої ночі тишком розповідаємо анекдотиводночас прислухаємоськоли ж нарешті вирине з лісосмугитой сліпучий експрес далекого прямуванняПланетарій
вчимося бути далекоглядниминедільного дня тяжіємо до повчальних розвагвидовищрозглядаємо небо зі сферичної баштивипнутої мов око циклоповенеподалік чортового колеса та літньої естрадивиткими сходами прямуємо до зірокприпадаємо до телескопа мов до дереванаводимо різкість в окуляріця чудодійна гармата для споглядання висотпоказує нам парад планетна цупкому картоні небесної мапизасвічуються одне за одним електричні сузір’яхочемо запам’ятати їхні назвиадже навколо стільки туманностейнетерпляче питаємо коли ж будечумацький шляхзійшовши знову на землюстріпуємо з плечей місячний пилп’ємо лимонад у павільйоні навпротисаме тут і саме сьогоднівипадковонавікиФАУСТОВЕ РІЗДВО
1. Ніч
Ось тобі, вбога пуста голова,перше знамення Різдва —снігу добув ти для білих поем,вітру черпнувши плащем.Крила не тут, але біль від крилана ніч прип’яв до стола —мить, наче рибу, ловиш багромі повертаєш в огром.Тільки тепер вона має печатьвіщих прозрінь і зачать.Є в ній зима — цегляні димарітеплі о білій порі.Ось тобі й ніч, пуста голова,напередодні Різдва.Хочеш — придумай, як до зорірушили тріє царі.2. Зоря
Там, де нас немає і не буде,сніг упав на вежі і сади.В темряві жаріють без остудивогники у вікнах із слюди.Сяють ночви, тесані до ладу,і м’яка для купелі вода.І зоря таємну має владу.Ляда. Чоколяда. Коляда.3. Сумнів
Такої ночі перейду місток,ступлю на сніг і подолаю схил.Всього мене — до мозку і кістокпройме мороз, опівночі в сто сил.О ніч німа, пустельна і совина!Цей холод, ця тілесна печія…Матерія — первинна. Це — провина.(Як не моя й не Божа, то чия?)Мої знання сумнівні і сумні.Тому й жага нуртує, мов аорта, —і я не сам: глузлива пика чортапо-змовницьки підморгує мені.Беріть мене, панове чортівня!Тягніть у вир, де душу розітнуть.А там, де народилося ягня,про мене, ошалілого, зітхнуть…Країна дітей
Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт в цій країні дуже багато, чоловіків їхніх повбивано у безперервних війнах. Але в них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей зовсім юними, із цієї причини вони численніші від зір небесних та піску морського.