Листи в Україну. Вибране

  
ФОТОЕТЮДИ
   
Етюд серпня
 
 
 
серпень жарінь розпашілого глека
 
жовто спахнули дахи і портали
 
книга яку неуважно гортали
 
раптом сліпучо заквітла мов спека
 
 
 
серпень ріка невимовно солодка
 
плинуть будівлі старої сецесії
 
чиста й тонка світляна поволока
 
вкрила дерев полудневі процесії
 
с
 
ерпень моя невблаганна ідилія
 
теплого воску олійна держава
 
вулиця скрипка соната неділя
 
гостра як жала
 
                   тривожна
 
                            тужава
 
 
  
Етюд неспокою
 
 
 
трава на камені вона
 
вночі росте у ранах дому
 
трава лунка немов луна
 
рослинне тіло в кам’яному
 
 
 
і ми так часто не спимо
 
і наслухаємо допоки
 
нічна трава зітхає мов
 
нічні озера і затоки
 
 
 
себе вганяючи мов клин
 
у ці крихкі тріскучі плити
 
запасти в усмішки щілин
 
триматись каменя і жити
 
 
 
хоча б між рейок і коліс
 
між днями виникне і снами
 
висока й чиста ніби ліс
 
трава яка прийде за нами
 
 
  
Вуличний етюд
 
 
 
вітер то птах опівнічний змах
 
що там за вікнами в сонних домах
 
 
 
тьмяні жарівки свічковий сад
 
тихі водойми таємних кімнат
 
 
 
риби на стінах безгучно шепочуть
 
з кранів іржаві потоки хлюпочуть
 
 
 
отже прийшла кристалічна тверда
 
з чорних лісів запізніла вода
 
 
 
промінь метелика в люстро влетів
 
місячно вигнуті спини котів
 
 
 
чаші чарки на серветі
 
                            сервант
 
погруддя мислителя (може кант)
 
 
 
іноді з піни фіранки лице
 
визирне
 
         ніби чекав я на це
 
 
  
Етюд з воронами
 
 
 
на цьому світі стільки ірреального
 
шукаємо тверду земну основу
 
грудневе пиво біля кафедрального
 
і сірий день мугиче боса-нову
 
 
 
відлига як сльоза над містом лине
 
автобуси приходять і відходять
 
і в наших кухлях писаної глини
 
колишеться гірка бурштинна подать
 
 
 
ми так цього тепла затято прагнули
 
як вимерзле сплетіння винограду
 
ворони ці маленькі чорні ангели
 
збирають на фронтоні чорну раду
 
 
 
і тане сніг в якому так намішано
 
пісок і сіль тяжкі земні мірила
 
а ми в холодні кухлі тепло дишемо
 
і дивимось як мають чорні крила
 
 
  
НОВІ ЕТЮДИ БУДІВЕЛЬ
   
Касарня
 
 
 
ми навіть її не бачимо і не знаємо яка вона
 
адже вдосвіта вибігаємо з неї і повертаємось
 
коли споночіє
 
певно вона мурована
 
ще й досі в ній пахне людським потом
 
і сіном зі стаєнь гусарського реґімента
 
здається має кам’яні сходи
 
а коли ми шкребемо її безкінечно чорну підлогу
 
відламками шкла і тупими бритвами
 
то здається шкребемо спину великого кита
 
вгрузлого в мілину
 
у листопадовій пітьмі шостої ранку
 
лунає сурма побудки
 
розлучивши кожного з його нічними дівчатами
 
і під хрипкі погрози капралів
 
друга чота зіскакує на голови першій
 
ми ніяк не можемо розтулити очей і руки
 
все ще тягнуться за дівчатами котрі відпливають
 
і так починається день
 
 
  
Вокзал
 
 
 
отут ми прагнемо сісти в потрібний поїзд
 
слідуючи за дороговказами поспішаємо
 
крізь тісні коридори між клунками й валізами
 
нам ніколи вгору глянути де під кулястим склепінням
 
повисла запорошена тьмяна
 
флорентійська люстра
 
стискаємо спітнілі мідяки як пружину
 
шикуємося в безладні черги
 
над нами гіпсовий настінний путті десятих років
 
дме в позолочений ріжок іноді
 
глянемо в бік знудженої блондинки
 
що притулившись до колони їсть яблуко
 
врешті виринаємо
 
на пропахлому пивом і трояндами пероні
 
когось цілуємо просимо не забувати сумніваємося
 
чи знайшли своє місце
 
аж поки не відірвемось від землі
 
і м’яко рушимо
 
заспокоєні дивимось з вікон як жовкнуть
 
перші дерева в приміських лісах
 
 
  
Університет
 
 
 
ми послуговуємось мертвими мовами
 
ходимо безпорадні серед астролябій реторт
 
черепів
 
з висоти земляного валу слухаємо
 
дзвін миколая на брукованому подвір’ї слухаємо
 
красномовного ритора заляпаного крейдою цицерона
 
на уроках медицини зазираємо в очі
 
мерцям
 
ховаємо в кишенях тютюн і нецнотливі малюнки
 
вранці чемно ступаємо за капеланом
 
жбурляємо в котів малими філософськими камінцями
 
опівдні втікають від нас
 
найдотепніші силогізми і формули адже
 
поруч за крутими вогкими мурами
 
саме розвішує щойно випрану
 
мокру ваговиту
 
білизну
 
медова служниця підстарости