Листи в Україну. Вибране
Часть 16 из 28 Информация о книге
БАТАЛЬНІ СЦЕНКИ
Коломийський полк у Парижі. 1815
палаце правосудний тріумфів аркообскубані когути плюмажні офіримашируючи під арков переможно шпаркоспіваємо хрипко немов обозні фірислава нашим генералам конюхам славаслава Богу пройшли-сьмо рим і крим і півпеклав’ється в небі фана рвана як халявасто фортець добуто і згага запекламиром пахне як миртом лопочуть газеткиже конець усім войнам же канони відблискалина ковчегах бальконів гризуться гризеткищо то йде за вояцтво з обгорілими пискамиа то ми машируючи полями і битвамипронесли свої кулі коломийки ранцірозмальовані шаблями ніби бритвамисвітимося наскрізно рана на раніа то ми серед парижу табором сталиострови плинуть річкою вальсуй версалескінчилась війна і вина сім бочоксеною плине яворовий листочокпам’ять ніби сурму виносимо з боюсім держав перейдемо вмиємось чисточи ж дійдемо до тебе столице нашого болюКоломиє писанко Коломиє містоНарбутове «А». 1917
Видатний графік Георгій Нарбут 1917 року в Петрограді починає створювати високомистецький варіант національної абетки
нема електрики і хліба і державиякому ще вклонитися провидцеві пресвітеруотечество лежить собі двоглаве та іржавеа ми вчимось писати нашу першу літеруабетка починається на ААртеріяАссиріяАптекААренА рАн глибокА мов трунАісторія кричить немов АбеткАвідкрите А мов Арф рАхмАннА грАмов хор кАлік безкрАю ноту тягнекомусь АрАлкомусь Афон-горАлети ж нАд нАми обгорілий АнгеленАш перший нАш голодний птАше нАшзАкрите А нА шибениць глАголАхвпАде перо як тлінний АдАмАшкнА Азію що вихололА й голАкричуще А нАуки тА письмАяк АмбрАзури в АркАх АкАдемійце Аполлон якого в нАс немААбо АдАм в розтерзАнім едемінема лікарень борошна паперууніверсали розстріли декретиплач амвонівабетку починаєм ніби ерувчимось писати спалахи червоніЧернігівська міська артилерія
у місті де вже забуто процес уживання апострофаі йодом багата ріка всихається гінкостали над урвищем валу 12 чорних апостоліва внизу ходять мешканці повз дерево ґінкгозалізний атракціон під назвою «пушкі»охлялі та охололі немов зужиті повіїстережуть гойдалку і невеличкого пушкінавогнепальні колись уламки якоїсь росіїі отпід валом довкіл розляглася чорнична губерніяде груші в садах мов ядра все гуп та гупзбирайте на схилах сурми порослі тернямвкладайте в губи огрубле тремтіння трубнаведемо на місто черні чоренні жерлапустим півня по мезонінах мов на гарманале ядер нема і дула задуха сперлаі лише горобці вилітають з гарматЗАГИБЕЛЬ КОТЛЯРЕВЩИНИ, або ж БЕЗКІНЕЧНА ПОДОРОЖ У БЕЗСМЕРТЯ
1. «носаток надцять перехилено…»
носаток надцять перехиленото й замакітрилось на гамуза ті що з крилами і з виламигубами бамкають bibamusтут навіть coitus не коїтьсяносаток надцять перехиленоі непорушність нижче поясамов гузна цвяхами присиленомов шиї зігнуто і змиленоглитай щокате і пузатеносаток надцять перехиленодопоки будеш пановатимов дух опухлої кунпанїїзітхаєш ревно і знесиленоще по одній панове паніїносаток надцять перехилимоо ганусівко чикилдихота прочі випиті напоїв ліси свічок сумирно тиховідходять шльохи та герої2. «ставайте свічками почвари дідони сивілли свічада…»
ставайте свічками почвари дідони сивілли свічадапаліть воячки непоборні салютами з люфіде молодичка з косою кривою ставайте свічкамияк буква і дух або блазенський бубон і буфвогнями ставайте моргухи фіндюрки і цьохлі харцизніджиґунство й богунство як віхті гарячі в грудівже сказано голосно й чисто любов ік отчизнімов камінь у річку слова і круги по водісвітися як вістря зоря нерозтлінна й ребристанад морем і полем де в мандрах обсмалений рідзаводить у тартар крючок баламут і юристахоча і йому не минути вогню сковорідто хто буде завтра й позавтрім і потім і завшеіти по слов’янську латину в папірусну хланькрізь морок і мор голоси як вузли зав'язавшинад попелом пасік парсун і пісень і повстанькосу замашну і петлю мотузяну і блискітку кулюстрічайте герої бурлацтва святі бахурівертеп не зачиниться з нього показано дулюотчизні і жизні і смерті і ясній зорі