Листи в Україну. Вибране

  
5. Самійло Немирич, авантурник, посаджений за ґвалт у вежу, самому собі
 
 
 
вчора був ти герой одягався у плащ
 
їздив кіньми і саньми співав пияцьки
 
нині сівши у вежу ридай пропащ
 
зґвалтувавши дівча що розносило пляцки
 
 
 
може сп’яну а може скосив тебе шиз
 
де шукати причину такого лайдацтва
 
тож лежи в ланцюгах лунко кинутий вниз
 
ти що пив і гуляв і мав купу багацтва
 
 
 
мав півміста друзяк і півміста курвів
 
розважався маґнацьки цицьки мав і цяцьки
 
та знеславив себе і родину і львів
 
і дівча і курвів і вітчизну і пляцки
 
 
 
ти тепер найостанніший князь волоцюг
 
за невинне дівча що не з’їло б і муху
 
цокоти у пітьмі і лижи свій ланцюг
 
і лежи мов лантух окаянний свинтуху
 
 
 
недостоєн єси щоб кишки твої псам
 
запитає суддя та не в янка чи в яцка
 
а у тебе хоча ти не відаєш сам
 
чи дівчини хотів чи хотів її пляцка
 
 
 
чи кохання хотів що неторкане ще
 
пропливає над ринком де рила і туші
 
ну бо що це за світ і куди він тече
 
коли в ньому лиш тюрми і вежі й катуші
 
 
 
якось так воно все у глибокій дірі
 
і на Бога на чорта те личенько біле
 
от хіба що лишень упирі і щурі
 
і на цьому амінь бідолашний дебіле
 
 
  
ВЕЧІР ШАРЛАТАНІВ
   
1. Подорож з хіромантом
 
 
 
це точне прочитання доль не снилося й кассандрі
 
на еластичній мапі рук себе малює час
 
твоя долоня
 
                   як і всяка інша
 
                                      полігон для мандрів
 
жени у світле майбуття уявний тарантас
 
 
 
твій тарантас вперед летить і півжиття прочовгав
 
за ним твій ангел віршомаз обскубаний авжеж
 
якась ця лінія життя у тебе з біса довга
 
я маю враження що ти ще трохи поживеш
 
 
 
звичайно лінія мистецтв алея у діброві
 
священні урни кістяки літають музи низом
 
там у фіналі премії погруддя мармурові
 
і твій музей і твій клозет при вході в комунізм
 
 
 
а ось і лінія кохань це річка в ній заплава
 
і там хлюпочуться жінки данаями з дунаю
 
їх сто і триста їх одна о дійсносте лукава
 
а ти щоразу бубониш
 
                            з кохання я конаю
 
 
 
агов приїхали вилазь
 
ці капіляри ями
 
подряпини мов рівчаки і зморшки роздоріж
 
а тут осьо тобі уже
 
                              туди вперед ногами
 
така нірвана вічний кайф достоту як париж
 
 
  
2. Вечеря в шаблековтача
 
 
 
він має щось від різника або від самурая
 
його ножі то попурі для джазових музик
 
вуста роззявлено до ста все до мікрона грає
 
важливо губи розтягти і зберегти язик
 
 
 
дванадцять дуже гострих страв ножі стилети фінки
 
гімнастика для щік зубів трахеї язика
 
та тільки шабля над усе дивіться українки
 
бо шабля це апофеоз для нього козака
 
 
 
вона це промінь що гряде в його жертовне тіло
 
ковтай ковтай ковтай її коли як не тепер
 
повітря геть легеням зась і серце вниз осіло
 
а він порожній наче дух і чуйний мов сапер
 
 
 
вона зникає в ньому вся наткнувшись на кишечник
 
ми кричимо давай давай лякай своєю грою
 
від наших вигуків і слів невдячних недоречних
 
на ньому проступає біль і він стікає кров’ю
 
 
 
так ми дивилися на все волали біс і браво
 
немов у цирку чи на з’їзді зрештою або
 
на кінофільмі де герой життя віддав за справу
 
аж ружа крові процвіла крізь горло і жабо
 
 
  
3. Дискусія з черевомовцем
 
 
 
у нього замість голови велика халабуда
 
в ній мешкають його думки про себе і народ
 
а черево голодний храм середохрестя чуда
 
промов і гімнів і поем і величальних од
 
 
 
о черево духмяний кіш ясна столице духу
 
глибинний епос ворожба симфонія і міт
 
якщо колись він все ж помре якщо віддасть він душу
 
нетлінне черево внесуть у тишу пірамід
 
 
 
а поки що йому кричу бодай здригнися брило
 
ти надто довго бубонів про майбуття і про
 
те як навіки роздаси всім порівну на рило
 
а тим у кого рил нема їм гаком під ребро
 
 
 
а він своє ти хто такий мовляв ти хто чого ти
 
мовляв не дихай і мовчи якщо ти є ніхто
 
у нього в череві палац коханки і колготи
 
тривалі оплески зірки сортири і авто
 
 
 
а в мене тільки дві руки неб’ючі нетутешні
 
і як я ними продавлю могутній цей капшук
 
щоб висипався з нього тлін щоб здувся він нарешті
 
щоб він розвіявся в пітьму як непристойний звук
 
 
  
4. Політ з астрологом
 
 
 
мій проводир нічний дивак а може просто дурень
 
він обіцяє в небесах розкішний балаган
 
там каже музика й питво з космічних винокурень
 
і ми покажем ворогам наган чи ятаган
 
 
 
там каже міріади зір закручено в сузір’я
 
ми власні назви їм дамо підійде будь-яка
 
сузір’я гречки чи пшона сузір’я вовни й пір’я
 
або сузір’я гопака чи навіть будяка
 
 
 
а ще ж до біса є планет мов хто крупи накрапав
 
мене тримайся мов коня якщо ти мій синаш
 
я кожну завоюю так щоб ми підняли прапор
 
і вітер буде над усім а прапор буде наш
 
 
 
яка там воля звідти я зчитаю людям льоси
 
яка рухома широчінь куди там тій землі
 
ну що земля вона пласка по ній гуляє йосиф
 
не той що в назареті жив а той що у кремлі
 
 
 
по ній блукають кістяки і кличуть нас до ями
 
там сіє промені чума а смерть усім кума
 
щодня гризня і пацючня безодня під ногами
 
і кажуть нам що нас нема і місця нам нема
 
 
 
та все ж дерева на землі на зло усякій владі
 
ростуть без дозволу царів чи санкції проноз
 
козацькі кості оживуть навесну в ленінграді
 
козацькі душі зацвітуть
 
                            таким є мій прогноз