Я, «Побєда» і Берлін
Часть 35 из 46 Информация о книге
МедорТихо... тихо... то я, і не підходь заблизько,Витри соплі, дивись мені в рот.Всьо, що зара' почуєш, запиши на листокі не забудь вже.Не роби мені зле...Він був добрий і тому собі всеНосив за спиною важкий пістолет,Щоб стріляти дурних.І за то я його поважав і любив.Я був друг.Його пес Медор, що мав очі, як кров,Білі зуби і лапи мінні, як залізо,Любив з ним гуляти, вони разом ішлиТуди, де завжди було повно дурних.А над домом його висів прапор добра,А під домом стояв БТР, і колиХтось наглий вилазив на голову людям,він їхавІ всі дихали легше.І сусіди, і просто люди любили його,І ствердно махав головою наш бог,Як дивився на нього від себе згори,Але та, як все, всьо то, що зле і дурне,Ніколи не спить і все чекає момент.Мені тяжко казати, але треба, щоб чули ви:Його давній і нібито вірний другКупився за гроші і зрадив.І довго не міг зрозуміти Медор,Чому йому треба сидіти в підвалі, і вмер...Але то ще не всьо...Десь всередині я чую,що можу так само, як він.Я тоже вже маю велику собаку і пістолет.Не роби мені зле...МовчатиДавай виключим світло і будем мовчатиПро то, що не можна словами сказати,Не можна писати, неможливо зіграти,А тільки мовчати, тихенько мовчати...Давай мовчати про то, що дівчатаНе вміють сховати, не можуть спати,Давай про мене і про тебе мовчати,Мовчати, аж поки не захочем кричати...Місяць впав, темно в кімнаті.Як добре, що ти навчилась мовчатиПро то, що ніколи не змогла би збрехатиПро то, що ніколи мені не спитатись...Ми будем з тобою у ліжку лежати,Лежати, як сніг, водою стікати.Ми будемо жадно свої сльози ковтати,А з ними слова, яких не сказати...Давай помовчу тобі просто на вушко,Холодною стала чаю кружка.А ми ще маєм про що помовчати,А ми ще маєм про що полежати...Як світло проб'ється через наші штори,Ми знову з тобою, як сніг, заговорим.А поки ще темно є в нашій кімнаті,Давай з тобою будем ПРОСТО...Модна країнаЯ іду скоро, бо чекає мене Європа,Везу віддати в Інтерпол своє нове фото.Наклею вуса, домалюю великі брови,Нехай німаки доганяють, що я струйовий.Дороги наші, ями, я їх не помічаю,На «гольфі» за сто марок не іду, а літаю.Хрипят динамики — надрывно поет ЗемфираЗа пів години вже таможня і кінець ефіру.А може, всьо піде ще на краще,Бо, може, не піде ше на гірше...О майне лібен штрасе, як я за вами скучив!Хто знає, де купити паспорт, шоб жити тута?В Берліні на одного німця два українця,Тому німецьку мову вивчити не спішіться.Везу додому я товара на пів-КамАЗа,Я не боюся — на таможні залізна маза.Ціла Європа знає, що то є Україна,Така струйова супермодна країна.А може, всьо піде ще на краше,Бо, може, не піде ще на гірше...Моя дочка УкраїнаНа твоїй ніжній дитячій долоньціЯ роздивляюсь дороги, якими ти входишТихенькоВ круті лабіринти невідомих історій.На твоїй ніжній дитячій долоньціВсі лінії долі розходяться і зливаються рікамиВ море широке твоєї любові.Виростай, виростай — частинка мого серця,Зацвітай, зацвітай — мого життя деревце.Виростай, виростай, маленька Україна,Я з тобою — я тут — ти рідна моя дитина...Виростай!..Виростай!..В твоїх бездонних дитячих очках я бачу промінчикисонця, які підсвітять тобі незнані дороги.В твоїх бездонних дитячих очках я бачу себе,Знов такого малого-малого,І хочу рости в морі твоєї любові.Виростай, виростай — частинка мого серця,Зацвітай, зацвітай — мого життя деревце.Виростай, виростай, маленька Україна,Я з тобою — я тут — ти рідна моя дитина...Виростай, кохана пташка — сили набирай,Не шкодуй платити людям — ти запам'ятай.Виростай з гніздечка свого — різні будуть дороги.Ти свою шукай!..Моя королеваЯ люблю твої губи, їх смак шоколаду,Люблю твої руки, їх дотик нереальний,Люблю твої очі, твоє молочне тіло,Люблю тебе так сильно, що, певно, з'їв би...Моя королева, поцілуйся зі мною,Моя королева, буду тільки з тобою!Я люблю твій голос, як подих вітру свіжий,Люблю твій спокій, коли ти засинаєш ніжно,Люблю тебе вдома, люблю на роботі,Люблю тебе так сильно, аж сохне в роті...