Я, «Побєда» і Берлін
Часть 34 из 46 Информация о книге
Любити платитиЧерез мої окуляриЯ часто бачу, що буде, що буде з нами.Такі окуляри!Куда ми з вами живемо?Хтось каже: нам то не треба — кому это надо!І лишається ззаду.Через мої окуляриВсьо виглядає ясніше — ну зовсім як правда!І може навчити —Може навчити хотіти,Може навчити любити,Любити платити!Щоби потім цінитиНаше життя — то мінне поле.Куда не сунься — чужі навколо.Надійся на себе — своїх, може, й не буде.В нас є тільки ми — озимі люди...І що тут саме цікаве:Ти ж то їх маєш так само — такі окуляри!Візьми і вийми з футляру.Наше життя — то мінне поле.Куда не сунься — чужі навколо.Надійся на себе — своїх, може, й не буде.В нас є тільки ми — озимі люди...Люди чекаютьЯ назбираю гроші, сяду на поїзд,І, як завжди, на самі ліпші місця білет.Під теплий чай знайду огризок паперу —І так народиться зовсім новий куплет...Оу-о!.. Везе мене поїзд,Стукають колеса знайомий ритм.Оу!.. Пролітають перони,Люди на перонах чекають зими...В купе моєму є вікно-телевізор,З дитинства люблю то найліпше на світі кіно.Машини там чекають на переїздах,І незнайомі люди кличуть мене...Оу-о!.. Везе мене поїзд,Стукають колеса знайомий ритм.Оу!.. Пролітають перони,Люди на перонах чекають зими...Десь там попереду чекають вокзалиІ ті кіоски, що не мають вчорашніх газет.Після концерту я спакую гітару,І знов на саме ліпше місце білет...Люди, як корабліЯ не твій брат — ти не сестра моя.Ніколи не розказуй мені, хто і в чому є виннийна нашій землі —Люди, як кораблі.Кожен пливе, поки хвиля несе і поки глибока вода,Глибока і темна до самого дна,До самого-самого дна...На глибині зустрічаються всі,Так ніби в морі місця нема,І труться бортами, аж стогне земля від зависті,підлості й зла..Хтось не доплив,Бо йому помогли набрати повні трюми води,Бо стати героями тої війни дуже хотіли вони...А до берега тихо хвилі несутьПоранені душі живих кораблів.А від берега знову в море ідутьТі, хто вірив і правду знати хотів...Наш Океан знає більше, ніж ми,Секрети всі у нього на дні.А ми ходим зверху, великі й малі, —Люди, як кораблі.Гордо пливем — і не вірить ніхто,Що ним зацікавилось зло,І серед вітрів ми не чуєм щурів,які прогризають нам дно...А до берега тихо хвилі несутьПоранені душі живих кораблів.А від берега в море ідутьТі, хто вірив і правду знати хотів...Маленька зимна пташкаЯ зимними руками — так-так,Беру і всьо кидаю — то не так.А потім запитаю — так-так,Чому навколо мене всьо не так?Маленька зимна пташка — так-так,Велике зимне сонце — то не так...Я зимними руками — так-так.Беру гаряче сонце — то не так.А потім запитаю — так-так,Чого воно гаряче — то не так?Маленька зимна пташка — так-так,Велике зимне сонце — то не так...То не так...То не так...То не так...Маленька зимна пташка — так-так,Велике зимне сонце — то не так...МалийКоли я був малий-дурний давноІ думав трохи забагато,Я в голову забив, що зміню той світ.Тепер лежу, як камінь, і спокій заливає,А потім, може, піду-піду десь вбік...Коли я був малий-дурний,Хотів дістати небо, а вийшло,Що від себе сам кудись втік.Тепер лежу, як камінь, і нічого мені не треба,Я хочу тільки чути, як підуть всі...Смерть — то є спокій і ніч...МанекенЯ — манекен з пластмаси,І мої мертві очіНе дивляться нікуди,Вони зроблені зі скла.Я майже як людинаЗа грубим склом вітрини,Але під модним костюмомМоє холодне тіло.Посеред магазинуСтою і приміряю різні маски —То мудрі і веселі,То бідні і нещасні.А я хотів би жити,Я міг би полюбити.Поміняйтеся зі мною,Хто змучився від свої ролі!Одягніть на мене шкіру,Пришийте мені серце —Я дуже хочу жити,Я не можу бути мертвим...Я манекен з пластмаси,Дурна пап'є-машина,Ненатуральним сміхом,Криве моє лице...Є люди-манекени,Є манекени, як люди.Хто знає, кому більшеВід Бога треба тепла?