Я, «Побєда» і Берлін
Часть 36 из 46 Информация о книге
Мудрий, бо німийБагато-гато років, як я був дуже малий,Всі риби жили в небі, а дерева в воді.А я ходив до школи на високій горі,І люди були добрі... я був дуже малий...Багато-гато часу і немало вина,Старі сухі дерева догоріли дотла.Нема кого питати, де я маю піти?Не хочуть говорити мої мудрі птахи...Земля собі летіла... осінь-літо-зима...І небо там висіло, де вже нині нема.Я можу набрехати і лишитися сам,Я можу написати і забути слова.Ходили мої ноги, а не видно слідів,Робили мої руки всьо, що я захотів-хотів.Дивились мої очі, але їх вже нема,Колись ще мої губи говорили слова...О-о!.. мудрий, бо німий...О-о!.. мудрий, бо німий...Я не хочу того всього за собою забирати,І не можу вже ніколи нові гори малювати.Плакати не час, ніхто не хоче того знати,Тільки сльози будуть довго свої знаки малювати.Плакати не час, гаряче море тихо впало.Я лишився на піску і там, де риби повмирали,Вже не чути наші кроки, там нема чого ходити.Я лікарства не шукаю, бо ним можна отравитисьО-о!.. мудрий, бо німий...О-о!.. мудрий, бо німий...На дахуНа даху треба дивитися в небоІ обережно ходити не треба,Бо дах — то є місце, де ходить птах.Це — дах.На даху треба сісти на коминІ повдихати той дим, що виходить,Бо дах — то є місце, де ходить птах.Це — дах.На даху добре...На даху добре...На даху треба закрити очі,Скакати у хмари білої ночі,Бо дах є високо, але крил не требаНа дах...Що треба на даху, я знаю добре,Бо курс я пройшов ходіння по сходах,Але я не хочу, щоб ще хтось сюди заходив...Най буде дощТой вітер — то страшний дивакІ зовсім робить всьо не так.Якби я силу його мав,До купи хмари би збирав.Най буде дощ,Най миє нас,Най змиє брудЗа весь той час...Зимні краплі моїх слізВкрили землю, як роса.Хто не спав, не бачив снів,А я завжди тільки спав.Через то коли відкривОчі, сльози потекли.Не спинити вже тих сліз,Такі файні були сни.Най буде дощ,Най миє нас,Най змиє брудЗа весь той час...Втікає дим крізь пальці,Не втримати його в руках.І скільки не старайся,Він собі як вільний птах.А я так хтів тримати дим,Затиснув пальці аж до крові.Та залишились пустіМої скривавлені долоні.Най буде дощ,Най миє нас,Най змиє брудЗа весь той час...НаприкладТак кожен день,Постійно цілий часЯ роблю своє діло,Ніц не маю до вас.І кожен день я кажу«Альо» в телефон,І кожен деньЯ плюю на шкло.Наприклад...І кожний ранокЯ виходжу на балкон.Якісь бики мішаютьДля будови бетон.А я собі стоюВ своїх зелених трусах.Захочете дістати,Я залізу на дах.Наприклад...А як я маю доситьТих дурних муравлів,Побути на їх місціЯ б ніяк не хотів.Всі лазять десьІ носять собіВсяку фігню.Я ліпше йду додому,Може, трохи посплю.Наш останній танецьТи танцювала так близько до мене,Ти танцювала так довго,Що я постарівся і чуть не вмер.Ти танцювала небезпечно для себе,Загасло світло, музика стала —І що тепер?То є наш останній танець...Танцюй — покажи ще раз.То є наш останній танець...Не плач — поки маєм час.То є наш останній танець...Малюй тіні наших рук.То є наш останній танець...Забудь — просто йди на звук.Ти танцювала так легко, як небо,Ти танцювала так дивно, що яЗабувся і не зняв той фільм.Ти танцювала, не жаліючи себе.Останній вихід — публіка встала —І що тепер?Наше містоВчора на паркеті хтось забувся свої зуби,Певно, Юрік трохи випив і, напевне, знов забуде.Лампи не світили, було ще не дуже пізно,В туалеті знов місились — то є наше місто.Торбич на балконі випив зовсім небагато,То для мене є смертельно, як два пальці обісцяти.Колонки сильно гупали, стояли всі на місці,Шкло і технологія, а збоку — наше місто.П'ятниця, субота і неділя — порнографія,Бо то є сателіт, а не просто фотографія.Кнопки натискає Саня Скрябін, мій колега,Треба вміти натискати, а не вмієш — то не треба.Зоська має риби і я тоже хочу мати,Я не буду ніц робити, буду риби годувати.Я знаю, що в тістечках можна кожен день поїсти,Ну, бо хулі тут робити, якщо то є наше місто?