Маруся Богуславка
ДУМА ДРУГАІО Дністре, знаний проміж лицарями,Порогу руської землі кривавий!Колись давно ми з Струсями-братами [24]Поза тобою здобували слави:Волощину, [25] мов щит, із рук турецькихМи довго рвали вкупі з поляками,За приводом Серп'яг [26] та Вишневецьких [27]Блукали в полі вовчими слідами,Шуганнєм по світах рівнялись із орлами.ІІТепер ти, Дністре, став гнилим потокомГидоти всякої, що назбираласьУ посварках Заходу із Востоком,І лютостю обох їх провонялась.О Музо! Одверни від неї очі:Нехай ляхи гризуться з русинами,Втікай із їх кубла голодна й боса,Як бігла бідна мати манівцями,Обдерта по тернах, бліда, простоволоса.ІІІОбдерта по тернах… Зима упалаНа голову злиденній за годину.Тепер її й Маруся б не впізнала,Коли б вернулась звідти на Вкраїну,Де «чотирма концями світу» правитьТой цар, що величають тінню Бога,Той, що й Москву, й ляхву, і німця давить,І Риму гордого втирає рога,Дарма, що королі там товпляться в порога.IVО серце матірне! Ти б не злякалосьІ Люцифера [28] у його потузі,Бо в тебе вже нічого не зісталось,Нічого у твоїй важенній тузі…Дивується волошин, стрівши бабу,Як се Дністро перебрела старенькаІ, сміючись, говорить, буркулабу: [29]«Води їй по коліно: бо п'яненька,Дарма, що зморщилась і зсохлась, як опенька.» -V«Не смійся, - каже той, перехрестившись, -Се відьма з Лисої гори [30] втікає.Мов середа на п'ятницю скривившись,Дивись, як сльози кулаком втирає.Не зупиняй, нехай її лукавийНесе від нас на Буджаки татарські.Там Кантемир, мовляли, Міч Кривавий [31]Прости нас, Господи, пророк султанський,Сю відьму верне знов до чортової лави.»VIГлузує буркулаб. Вертавсь додомуЗі Львова саме, від попів побожних.Подав на шату Юрові Святому [32]Срібла від земляків, бояр вельможних;Так мислі вже благочестиві в ньогоНа язиці веселому вертілисьІ гладив живота свого товстого,Жартуючи з очей, що не дивилисьНа Божий світ од сліз і в чорну землю врились.VIIНе дивляться на Божий світ, а знають,Як манівцями втрапить до Царграда, [33]Звідкіль їм зорі-оченята сяютьІз обмурованого міцно саду.Високий мур! Вона про нього чула…Хто не чував про нього на Вкраїні?Страшні будинки клятого СтамбулаВвижались матері й малій дитині.Кобзарська пам'ять їх і досі не забула.VIIIКоли б добитись їй туди живою,Вона б зуміла крізь той мур пробитись…Вона б його розбила головоюЖовковського, - аби їй подивитись,Аби заглянути в ті очі-зоріІ, не спитавши ні про що, втонутиУ несказанному блаженстві-морі,І до страшного суду [34] так заснути,І про все горенько, про всю біду забути.ІХ«Ось-ось вона! Ось, котиться по полюРозумна голова, що рятувалаВсю Польщу й Русь! Я під полоюЇї сховаю, і, як розбивалаВона страшного ката-супостата,Так розіб'ю той мур страшенний нею»О доню, утікай сюди від ката;Сховайся під наміткою моєю, -Я в Київ проведу тебе попід землею.,XСвяті ченці там ходи покопалиАж до самісінького Русалима, [35]Щоб люде від невір туди втікали,Ховались із добутками своїми.Там на Великдень [36] стиха дзвони дзвонять,І люде гомонять, і щось співає.Нема на світі людям оборони, -Сира земля їх од біди ховає,І суду Божого страшного дожидає.
24
- Очевидно, йдеться про братів Щасного і Юрика Струсів, героїв «Пісні про смерть братів Струсів» (1506). Як зазначає І. Франко, ця пісня не дійшла до нас, і тому він наводить, зокрема, таке свідчення про братів: «Того самого часу (1506) два Струсі, молоді брати і хоробрі войовники, погибли в битві з волохами. Про них іще й досі співають жалібні пісні, що в русинів звуться думами…» Далі І. Франко пише, що у битві «Щасний відразу був убитий, але Юрик бився з волохами доти, доки його кінь постріляний не впав під ним».
25
- Волощина - Волоська земля: назва Молдавського князівства в староукраїнських пам'ятках, народнопоетичній творчості та мовній практиці українців у минулому.
26
- Серп'яга (Іван Підкова; ?-1578) - один із керівників спільної боротьби українців і молдаван проти турків. У 1577-1578 pp. був молдавським господарем. За наказом Стефана Баторія страчений у Львові.
27
- Вишневецькі - український дворянський рід. Найвідоміші з них:1) Дмитро Іванович (?-1563), який у 1554-1555 pp. на острові Мала Хортиця збудував замок, перебував на службі в Росії. У боротьбі за молдавський престол зазнав невдачі і був страчений у Стамбулі. П. Куліш та інші історики саме його вважали Байдою; 2) Ярема (Єремія; 1612-1651) - відзначився у війні 1648-1654 pp. на боці Польщі.
28
- Люцифер - назва вранішньої зірки (Венери). В християнській традиції одно із позначень сатани. Воно йде від ветхозавітного пророцтва про загибель Вавілона.
29
- Буркулаб - сановник волоський, губернатор і комендант.
30
- Лиса гора - історична місцевість на Печерську в Києві, на південний захід від Видубичів. Назва пов'язана із старовинними легендами про шабаші відьом і перевертнів на цій горі.
31
- У праці «Отпадение Малороссии от Польши» Куліш пише про нього як ватажка буджацьких татар. Уже після означених автором у поемі історичних подій Кантемир в 1624 р. був розбитий козацькими загонами С. Хмелецького.
32
- …Юрові святому… - Георгію Побідоносцю. В християнських і мусульманських переказах це воїн-мученик, з іменем якого пов'язаний мотив драконоборства. Зображується, як правило, на коні. Вступив у битву із змієм-людоїдом і, перемігши його, визволив дівчину.
33
- Царград - давньоруська назва міста Константинополя.
34
- у християнстві кінець світу, суд Ісуса Христа, який вдруге прийде на землю, над усіма людьми, які коли-небудь жили на світі. Для цього всі люди воскреснуть і дістануть за вироком Христа або вічне блаженство в раю, або вічну кару в пеклі.
35
- Русалим (Єрусалим) - місто на півдні Західної Азії, розташоване на р. Кедроні поблизу Мертвого моря. Місце паломництва християн, іудеїв та мусульман. Поблизу Єрусалима на горі Голгофі був розп'ятий Ісус Христос і згодом похований у гробі в скелі.
36
- Великдень - одне із головних свят у християнстві, пов'язане із смертю та воскресінням Ісуса Христа.