Маруся Богуславка
ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА
ДУМА ПЕРВАІШумить-гуде наш град первопрестольний,Свята руїна Русі і Москви,Принада Польщі, старець богомольнийЗаможної Волині і Литви,Гіркий п'яниця, гайдамака вольний,Чудовищна мара без голови,Завзяття дикого нечиста сила,Що пишний край руїною зробила.ІІШумить-гуде, мов Дніпрові пороги… [109]Вигукують чубаті козаки,Буяючи, мов тури круторогі,Варязькі княженецькії бики.Танцюють по майданах босоногі,Закладують останні кажанки.І похваляються пожакуватиКрамні комори, і шинки, й палати.ІІІ«Ні, не жакуймо ні міщан заможних,Ні підступних вірмен і жидови,Ні господарства по панах вельможних,Що набираються ума в ляхви.Зоставмо се про гайдамак безбожних,Що плодяться між темної мужви:Нас кличе Конашевич воюватиТатар і турків разом пліндрувати».IVТак осавули по шинках гукають,Що Сагайдашний скрізь порозсилав,П'яниць дурне завзяттє зупиняють,Мов гребля навесні широкий став…«Шкода! - п'яниці згорда промовляють. -Він торбу золота ченцям оддав:Нехай же каптурі з ним козакують,А козаки без грошей не воюють.VТепер Бородовка [110] вже гетьманує:Бо вивіз в Борщагівку [111] сто бочокГорілки доброї і всіх частує,Хто про сей бенкет має корячок.І зброю, кажуть, про таких готує,Що пропились в шинках до сорочок.Його грошима наділив Брольницький,Посел і старший ранця королівський.VIСей не патякає про гайдамацтвоТа про безбожних, п'яних мужиків,А затяга голоту у козацтво,Щоб добре перебрати всіх панків:Бо позаводили, мов та ляхва, пахарство,Понастявляли всюди вітряків,Нас, козаків, руїнниками лаютьВ свої о с а д и й в о л і не приймають».VIIТогді рекли їм осавули: «Необачні!Забули, хто водив вас під Синоп,І чим здававсь вам лицар Сагайдашний,Як шарпали ви Кафу й Трапезонт.До нього й значний купивсь і незначний:Великий, пишний, славний хороводіЗ ним і в Москві ви здобичі набрали:На осяйну його звізду вповали». -VIII«Оце ж на ту звізду вповає й шляхта, -Відказували гучно козаки, -Зробила з нього не суддю, а ката,Щоб ї й ми зоставляли кадуки.У козака стоїть невкрита хата,А в панства по шляхах нові шинки,І бідолаха тре в них голу спину,Не дбаючи про жінку й про дитину.IXБули зібрались наші на ВільшанціПодякувати гарно всім ляхам,Що й сала в козака чортма в ковганці,А панський скот ганяють по шляхамУ Венгри, в Шльонське [112] жидова-поганціІ живляться з панами пополамОд німців грішми, винами ситними,Коріннєм і товарами крамними.ХХотілось, не вдалось. По-лядськи гравсяЗ козацтвом ваш вельможний пан гетьман:Він поти прав од панства допевнявся,Поки набив дукатами гаман.Тоді з ляхвою під Москву загнався, [113]Мов з яничарами татарський хан,І чим на лупах добре поживився,Тим од гріхів у Лаврі відкупився.XIТепер святий: нехай же йде до неба.Ми будемо й без нього воювать.Нам грішного, як ми, гетьмана треба,Щоб з ним і в пеклі разом бідувать»… -«І вам Бородовка, той недотепа,Що вміє тільки жида обідрать,Тепер любіший став, ніж Сагайдашний?О роде темний! Роде необачний!»XIIТак осавули козакам казалиІ словом докоряли їм гірким:«Давно б уже ляхи вас осідлали,Коли б не Конаша премудрий син.Не раз його й до короля ви слали,Щоб лагодив те розумом своїм,Чого накоїте було міщанам,Осадчим, дідичам і всяким станам.
109
- Дніпрові пороги - виходи гранітів, гнейсів та інших порід українського кристалічного щита між містами Дніпропетровськом і Запоріжжям. Свого часу було дев'ять порогів: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець (Ревучий), Вовницький, Будило, Лишній і Вільний. У Дніпровських плавнях нижче порогів на початку XVI ст. виникла Запорозька Січ.
110
- Бородавка (Бородовка, Неродич) Яків (?-1621) - гетьман запорізького козацтва, обраний наприкінці 1619 р. виписними і нереєстровими козаками. В 1620 р. Бородавку було позбавлено гетьманства, а гетьманом став П. Сагайдачний. В 1621 р. командував сорокатисячннм козацьким військом під час Хотинської війни. Закутого в кайдани Бородавку невдовзі було страчено під Хотином. У літописах зазначено, що це була кара за напади на панські маєтки.
111
- Борщагівка - тепер село Погребищенського району Вінницької області, розташоване на притоці р. Росі р. Оріховатці.
112
- Шльонськ - Сілезія. Історична слов'янська область у верхній та середній течії р. Одри (Одер). З 1526 р. переважну частину Сілезії захопила Австрія, після 1740-1748 pp.- Пруссія. Тепер частина Сілезії належить Польщі, частина Чехо-Словаччині.
113
- Йдеться про похід запорозьких козаків під проводом П. Сагайдачного і польської армії королевича Владислава в Росію (1618 р.).