Цар соловей

VI
 
 
В сій долині межи морем,
 
Терном і горами
 
Жив собі пастух-царевич
 
З своїми стадами.
 
 
 
Живе собі, як пташина
 
На святії волі,
 
Коло него стада бродять
 
На шовковім полі.
 
 
 
А він собі під оріхом
 
Лежить на травиці,
 
І в травиці червоніють
 
Спілі полуниці.
 
 
 
А навколо на деревах
 
Фіги і мигдали.
 
Померанці і цитрини
 
Гілля повтинали.
 
 
 
Там спадають спілі сливи,
 
Жовтії морелі,
 
А там тілько доспівають
 
Ріжки і дактелі.
 
 
 
На відклонах спілі дині
 
Й кавуни пестріють,
 
І над ними винограду
 
Китяхи синіють.
 
 
 
І в долині над зіллями
 
То метелик грає,
 
То жебонить бідна пчілка,
 
В квітку заглядає.
 
 
 
А в повітрі над садами
 
Грають божі птиці,
 
І над ними, як склепіння,
 
Небо без границі.
 
 
 
А по небу плине сонце,
 
Тає на долину
 
І, як ненька, огріває
 
Рідную дитину.
 
 
 
Опочине ясне сонце -
 
Місяць випливає.
 
Безграничнеє склепіння
 
Зіроньками сяє.
 
 
 
І весело зорі грають,
 
Мигтять і міняться
 
То погаснуть, потемніють,
 
То знов загоряться.
 
 
 
Тілько місяць, місяць думний,
 
Знать, своє гадає:
 
Мірним ступнем поміж зорі
 
К заходу ступає.
 
 
 
Хіба тілько, як проходить
 
В небі середину,
 
Стане, думний, і погляне
 
В сонную долину.
 
 
 
А в долині туман бродить,
 
Убрус випрядає
 
І на сонную долину
 
Стиха накидає.
 
 
VII
 
 
І як в небо сходить сонце
 
І як з неба сходить -
 
Стає пастух на долинім
 
І думу виводить.
 
 
 
І стихає все навколо -
 
Від орла до пчілки,
 
Все живеє й неживее
 
Слухає сопілки.
 
 
 
І та дума, його дума,
 
Ніби з неба ллється,
 
І широко, і далеко
 
За межу несеться.
 
 
 
Раз виходить піп із церкви,
 
Кондаки співає,
 
Коли чує, аж за морем
 
Якась дудка грає.
 
 
 
«Га! - подумав.- Певно, люди
 
Зайняли долину.
 
Піду-но я що випрошу,
 
Хоть на сорочину»,
 
 
 
І зібрався піп убогий,
 
Пішов понад море
 
І приходить на долину,
 
Під високі гори.
 
 
 
Аж навстрічу йде царевич,
 
З попом привітався.
 
«Чи здалека ви, панотче?» -
 
Батюшку спитався.
 
 
 
«Я з-за моря,- піп говорить,-
 
Я з-за моря, сину,
 
І бідую Христа ради,
 
Мало що не згину.
 
 
 
Я вдівець, не маю жінки
 
І дітей не маю
 
І за церкву лиш їдную
 
Та за душі дбаю».
 
 
 
«Будьте ласкаві, панотче,
 
В мене відпічніте,
 
Не цурайтесь мого хліба,
 
Сядьте, закусіте».
 
 
 
Простелив піп свою рясу,
 
На траві сідає;
 
Пастух ходить коло него,
 
Щиро угощає.
 
 
 
І наївся піп убогий
 
І хрест святий творить,
 
І дякує співакові,
 
Дякує й говорить:
 
 
 
«О, спасибі! Добре, сину,
 
Ти людей приймаєш,
 
Тілько шкода, що до того
 
Вина не тримаєш.
 
 
 
Знаєш, сину, вино добре,
 
Письмо святе каже,
 
Веселить смиренне серце,
 
Маслом душу маже».
 
 
VIII
 
 
«Вибачайте мні, панотче,
 
Я ще не розжився,
 
Ще і року не уплило,
 
Заким поселився.
 
 
 
Розжиюся, і як будуть
 
Мене знати люди,
 
То на втіху добрих гостей
 
І то в мене буде.
 
 
 
На сей раз, святий панотче,
 
Прошу, не судіте,
 
А убоге господарство
 
Поблагословіте!»
 
 
 
Спершу вийшли на озера,
 
Де між купинами
 
Пливали собі на волі
 
Гуси з лебедями.
 
 
 
І піп руку підіймає
 
І благословляє,
 
А тим часом пастухові
 
Стиха промовляє:
 
 
 
«О, хорошії ж лебідки
 
Й гуси маєш, сину!
 
А годилось би й на церкву
 
Дати десятину».
 
 
 
І дарує він найкращу
 
Гуску і лебідку,
 
А піп тільки-но погладив
 
Куцую борідку.
 
 
 
Ідуть далі понад річку,
 
Аж на оболоні
 
Табуном на волі грають
 
Розкошнії коні.
 
 
 
«Благословить тобі господь
 
І ті коні, сину,
 
Лиш не жалуй в святу церкву
 
Дати десятину».
 
 
 
І вибрав він пару коней
 
Під масть і під міру
 
І дарує і ті коні
 
В церкву на офіру.
 
 
 
Перейшов піп вздовж і навхрест
 
Всю його долину
 
І на церкву ізі всього
 
Вибрав десятину.
 
 
 
Наостаток в него видить
 
Дудку золотую,
 
І на дудку піп зливає
 
Благодать святую.
 
 
 
«Всяка дудка твоя буде
 
Повна благодати,
 
Тілько, сину, треба сюю
 
На святе віддати».
 
 
 
«Вже за сеє, святий отче,
 
Прошу вибачати,
 
Дудка - батьків подарунок,
 
Не можу віддати».
 
 
 
«Ну спасибі і за теє!
 
Думає попина.-
 
Церкві хвала подобає,
 
Мені - десятина».