Цар соловей

Часть 5 из 16 Информация о книге

III
  Прийшли брати у столицю,
 Палац відпитали
 І приходять до покою,
 Край порога стали.
 
  А в покої сам причепа
 На високім тропі,
 Кучерявий хміль повився
 На його короні.
 
  Коло него, ступнем нижче,
 Сидять сенатори,
 А за ними їднорали,
 Пани й асесори.
 
  За панами осавули,
 Як свічки, стояли,
 А за ними прості люди
 Мовчки уклякали.
 
  У царя на відер двоє
 Чаша брильянтова,
 І на чаші стоїть надпись:
 «Тут правда царьова»,
 
  І цар нею вино тягне,
 Відром - сенатори,
 Піввідерком - їднорали,
 Оком - асесори.
 
  Пани пили із півока,
 З кварти - осавули,
 Прості люди то з бляшанки,
 То з бичка тягнули.
 
  Наоколо часовії
 Стіни підпирали,
 І, як ружжя, довгошиї
 Бутельки тримали.
 
  Підступили, поклонились
 Діти Канчукові.
 «Розсуди нас! - говорили
 П'яному царьові, -
 
  Розсуди по правді божій,
 А не чоловічій:
 Нам осталось після батька
 Три чудесних річі.
 
  І першая із тих річів -
 Канчукова кримка,
 І та кримка не простая -
 Кримка-невидимка.
 
  Друга річ - нагай ремінний,
 Тільки-но сказати:
 «Погуляй на кім, нагаю!»
 То й зачне гуляти.
 
  А з казана, щоби їли
 Всі на світі люди -
 Скілько страви ізварити,
 Стілько в нім і буде.
 
  Отаке-то, ясний царю!
 Ми й самі не знаєм,
 Як ті речі між собою
 Поділити маєм.
 
  Чи три річі взяти разом
 Судиш ти їдному?
 Чи каждому їдну взяти?
 І котру якому?»
 
 
IV
  «Не журіться, царські діти,
 Діти Канчукові:
 Передайте ви ті річі
 Нашому царьові.
 
  Цар розсудить, кому взяти!» -
 Слуги враз сказали.
 І царевичі причепі
 Свої річі здали.
 
  А причепа тії річі
 На столі складає
 І встає із свого трону.
 Стиха промовляє:
 
  «Свідок бог, суджу я правду,
 І всі добрі люди:
 Хто із вас братів поборе,
 Усе того буде».
 
  І в минуті двоє старших
 Раптом ізчепились.
 Ізчепились і до крові,
 Як ті півні, бились.
 
  А молодший лиш на кримку
 Скоса поглядає...
 Ніби місце дає браттям,
 К столу підступає.
 
  Вже і тому, і другому
 Боки посиніли,
 Вже крівлею тому й тому
 Губи закипіли.
 
  А все вони таки б'ються,
 Мцром не миряться;
 Наостаток враз без сили
 Покотом валяться.
 
  Плещуть свідки у долоні,
 Ті цар помагає,
 А мізинець помаленьку
 Руку протягає.
 
  Хвать за кримку! Да на себе!
 Давай утікати!
 Сенаторам через плечі,
 Людям через п'яти!
 
  «Ловіть його, бісурмана!» -
 Усі закричали.
 А він уже за порогом,
 Поминай як звали!
 
  «Ну, пустили того біса,
 Хоть тих не пускайте!
 Не пускайте бісурманів,
 Зараз порубайте!»
 
  І царевичів безсильних
 На шматки зрубали,
 І собі нагай ремінний
 І казан узяли.
 
  А мізинець-невидимець
 З страху чи із горя
 Десь погнався через степи
 До самого моря.
 
 
V
  На полудень від заходу
 Пишна, як дівчина,
 Розвинулась і дрімає
 Сонная долина.
 
  У головах терен в'ється,
 Шию обвиває
 І квітками й ягідками
 Голову вбирає.
 
  Від восходу, як покрівля,
 Відкотилось море,
 Від заходу при долині
 Стоять сиві гори.
 
  Стоять гори при долині,
 Ніби батько й мати.
 І вартують, доки буде
 їх дитина спати.
 
  І вартують з-перед віку
 І думу гадають,
 Та на сонную дитину
 Сльози проливають.
 
  І на ноги спаде слізка -
 І, як невидимка,
 Закриває її чари
 Встидливая димка.
 
  І та димка зеленіє,
 Вабить і лякає,
 Вбитому життя дарує
 І сама вбиває.
 
  І на стан сльоза упаде -
 Кругом обіллється,
 Опереже стан тоненький,
 В вузлик завинеться.
 
  Завинеться і дівочі
 Чари замикає,
 І два кінці, як дві бинди,
 В море опускає.
 
  І на груди сльоза впаде,
 І до серця ллється,
 Доки в серці у гарячім
 З вогнем не зійдеться.
 
  І лиш тілько ізійдеться,
 Парою злітає
 Гу сонної долини
 Груди підіймає.
 
  Підіймає повні груди,
 Груди пробиває
 І гарячою водою
 На світ випливає.
 
  Плачуть гори, течуть сльози
 Віки, не годину.
 Но ті сльози не збуджають
 Сонную долину.
 
  Плачуть гори з-перед віку
 І не перестануть,
 Тілько й легше горам стане,
 Як на море глянуть.
 
  Море тихе, море ясне,
 Як дитя, дрімає,
 А за морем свята церква
 І хрест святий сяє.
Перейти к странице:
Предыдущая страница
Следующая страница