Цар соловей

IX
 
 
Тілько-тілько що царевич
 
Батюшку відправив,
 
І отець чеснії стопи
 
За море направив -
 
 
 
Аж з-за терену густого
 
Німець показався.
 
Іде - пастух поклонився,
 
«Звідки?» - запитався.
 
 
 
«Я сем, члечку, вбогий немец,
 
Фон Австрія з родем,
 
Жиє собі тілько штукем,
 
З чужим хлебем-водем.
 
 
 
Як сват сватем, нам Австрія
 
Хлеба не родзіла,
 
Тілько з вогнем нас паліла,
 
З водем нас топіла.
 
 
 
З такем бідем немец нігди
 
З хлебем не працовал,
 
Тілько ходзіл із олейкем,
 
Штуки показовал».
 
 
 
«Що ж то в тебе за олейки?»
 
«Вшельке, мілий члечку:
 
І от тего, жеби члечка
 
Покохал дзівечка,
 
 
 
І од глави, і од очу,
 
Од боку болення,
 
От седзення і стоєння,
 
Піця і єдзення».
 
 
 
«Як такії ж то олейки,
 
То сховай для себе.
 
Ще цікавий би я знати,
 
Що за штуки в тебе?»
 
 
 
«О, я славне умім штуки,-
 
Хитрий німець каже.-
 
Тілько заплаць, мілий члечку,
 
Вшельке ці покаже.
 
 
 
Ото, члечку, і даремне
 
Маш ламане штуке...»
 
Перегнувся назад німець,
 
Падає на руки.
 
 
 
І руками вперся в землю,
 
Ноги підіймає
 
І стоїть ногами вгору,
 
Ніби чорт тримає.
 
 
 
І здихнув пастух-царевич,
 
Просить німця встати.
 
«Що ти робиш з себе, німче? -
 
Став йому казати.-
 
 
 
Не пристало чоловіку
 
З себе сміх робити.
 
Чоловіку завше треба
 
Чоловіком жити.
 
 
 
Я дам тобі, чоловіче,
 
Всього для початку,
 
Та возьми, піди додому,
 
Збудуй собі хатку.
 
 
 
Сій, ори, працюй, трудися,
 
Як всі добрі люди,
 
То із тебе поміж люди
 
І сміху не буде».
 
 
X
 
 
Після німця якось господь
 
Того не доводив,
 
Щоби ще хто на долину
 
Жебрати приходив.
 
 
 
І пастух поставив хатку,
 
Хліб зібрав завчесне
 
І спокійно жив в долині
 
До самої весни.
 
 
 
Стала весна наступати,
 
Піст святий кінчатись,
 
Ще лиш тиждень - і Великдень,
 
Треба сповідатись.
 
 
 
Із суботи на неділю
 
Йде пастух із дому
 
І приходить, поклонився
 
Богові святому.
 
 
 
Поклонився і громаді,
 
Край попа вклякає,
 
А піп сидить в патрахілі,
 
Йому промовляє:
 
 
 
«Доки в церкву не положиш
 
Дудки золотої,
 
Поти тобі не прокажу
 
Сповіді святої».
 
 
 
І встав з місця, пішов в олтар
 
І вечерню править,
 
А пастуха коло серця,
 
Мов кліщами, давить.
 
 
 
Вийшов з церкви за дзвіницю,
 
Ходить і блукає.
 
Аж приходить попів наймит
 
Да і розважає:
 
 
 
«Не журися, пане-брате!
 
До землі бідою!
 
Мало чого піп не каже!
 
Ходи-но зо мною.
 
 
 
Ти думаєш, що він справді
 
Так за церкву дбає?
 
О, бодай так! Все то, брате,
 
Собі забирає.
 
 
 
А як мучить на соломі
 
Бідну худобину!
 
Ходи хіба, та оглянеш
 
Свою десятину».
 
 
 
І пішов пастух, оглянув,
 
Аж жаль йому стало!
 
У голодної худоби
 
И стебла не лежало.
 
 
 
«Та де йому,- наймит каже,-
 
За худобу дбати!..
 
Він за теє тільки дбає,
 
З ким би йому спати.
 
 
 
Та ще в хаті із ким-иебудь
 
То й спати не буде.
 
Не пристало, каже, в хаті -
 
Будуть знати люди.
 
 
 
А нагорі іще здавна
 
Солом'яник має,
 
От туди він своїх гостей
 
На нічліг приймає»,
 
 
XI
 
 
«О, спасибі тобі, брате,-
 
Пастух обізвався,-
 
Що ти правду розказати
 
Не полінувався.
 
 
 
А не знаєш, чи сьогодня
 
Буде молодиця?»
 
«Як не буде? Та без Гриця
 
Й вода не святиться».
 
 
 
«Добре ж, брате. Я тут буду
 
О пізній вечері.
 
Не забудь лиш відімкнути
 
Затильнії двері».
 
 
 
Пішов пастух по сопілку,
 
Назад повернувся;
 
Увійшов в затильні двері,
 
В кутку пригорнувся.
 
 
 
І поглянув кругом себе.
 
Всюди темно й тихо;
 
На горі лиш по минутах
 
Шелепає лихо:
 
 
 
Далі чує тихий голос:
 
«Годі, серце, спати:
 
Збирається сильний турок
 
Москву воювати»,
 
 
 
«Не боїться Москва турка,-
 
Хтось говорить знова,-
 
Коли турок хоче битись,
 
То Москва готова».
 
 
 
А пастух пождав минуту
 
Та як стане грати!
 
Давай усе неживеє,
 
Як живе, скакати.
 
 
 
Скачуть відра із водою,
 
Кадка з буряками,
 
Скачуть лавки і полиці,
 
Мисник із ложками.
 
 
 
Скаче в сінях стара ступа,
 
Як жива неначе.
 
І нагорі підійнявся
 
Солом'яник, скаче.
 
 
 
Верещить піп, репетує,
 
Кричить молодиця,
 
Солом'яник скаче-скаче
 
І згори валиться.
 
 
 
І довго піп джмелів слухав,
 
Не міг з місця встати.
 
«Ото було вам, панотче,
 
Дудки не бажати».
 
 
 
А пастух пішов в обору,
 
Вигнав десятину
 
І погнав її на пашу
 
На свою долину.
 
 
 
Гусака лиш забув взяти
 
У отця святого;
 
Його рано серед хати
 
Спік отець живого.