Цар соловей

IX
 
 
І по царству Соловея
 
Всюди тихо було.
 
І на пущі, й на степові
 
Ніби сном заснуло.
 
 
 
Сам причепа запиває,
 
Спить, не просипає,
 
Аж тут дудка десь здалека
 
Грати зачинає.
 
 
 
І ту дудку на
 
Чує злотокрила,
 
І з години на годину
 
Виростають крила.
 
 
 
І мисливий серед муру
 
Тую дудку чує
 
І зв язаш свої руки
 
Пробує, моцює.
 
 
 
І кінь його серед льоху
 
Дудку зачуває,
 
І - що пісні - копитами
 
Браму розбиває.
 
 
 
Чує дудку і причепа
 
І не раз жахнеться,
 
І із чаші золотої
 
П'ється і не п'ється.
 
 
 
Чи то дудка золотая
 
Щось лихе віщує?
 
Чи то так його сумління
 
Мучить і мордує?
 
 
 
І так йому тяжко-тяжко!
 
І так нудно-нудної
 
Тяжеліють руки й груди,
 
І дихати трудно.
 
 
 
А тут дудка грає-грає,
 
Ніби вимовляє:
 
«Стережися, злий причепо:
 
Господь покарає».
 
 
 
Ляже в постіль спочивати -
 
Спиться і не спиться:
 
Йому дудка золотая,
 
Ніби кара, сниться.
 
 
 
Сяде їсти - і не їсться,
 
Пити - і не п'ється:
 
Якась туга коло серця,
 
Як гадюка, в'ється.
 
 
 
І всі двері зачиняє,
 
Вуха затикає,
 
І сопілка грає-грає,
 
Ніби вимовляє:
 
 
 
«Кайся живо ти, причепо,
 
Тілом і душою:
 
Піднялась рука господня
 
Кара над тобою».
 
 
 
І ша!.. Тихо всюди стало,
 
В цілім царстві тихо;
 
Но страшніше воно було,
 
Ніж самеє лихо.
 
 
Х
 
 
І остатню співак думу
 
Грати зачинає,
 
І дрижить земля від неї,
 
Камінь розпукає.
 
 
 
І двадцята коло льоху
 
Брама затріщала,
 
Враз із крюками, гаками
 
Хрьопнула, упала,
 
 
 
І затрясся стовп камінний,
 
Набік похилився,
 
І вершок його зламався,
 
Покотом звалився.
 
 
 
І далеко на степові
 
Затряслась могила,
 
І у сонної царівни
 
Засвербіли крила.
 
 
 
І царівна пробудилась,
 
Все припом'янула
 
І на вдяку до причепи
 
Льотом полинула.
 
 
 
А там уже і мисливий
 
Конем своїм грає
 
І сто тисяч своїх слугів
 
З вуха випускає.
 
 
 
І царівна свої крила
 
Раптом потрясає -
 
Сорок тисяч свого війська
 
Із крил висипає.
 
 
 
«Виступай, негідний враже,
 
В чисте поле битись!
 
Не будемо ми з тобою
 
До смерті миритись!»
 
 
 
І причепа у столиці
 
Слуг своїх збирає
 
І, чи радий, чи нерадий -
 
В поле виступає.
 
 
 
І обняло його силу
 
Дві великих сили,
 
І причепине все військо
 
До ночі побили.
 
 
 
А самого неубитим
 
У полон узяли
 
І сиділи і гадали,
 
Кару вимишляли,
 
 
 
Аж іде пастух-царевич
 
І став розважати:
 
«Не годиться нам брат брата
 
За гріхи карати.
 
 
 
Всі ми винні перед батьком,
 
Зле усі ми жили,
 
А ходім на суд і правду
 
В степи до могили.
 
 
 
Нехай батько знов явиться,
 
Очі нам розв'яже
 
І розсудить, і научить,
 
І всю правду скаже».
 
 
XI
 
 
Нічка тиха, зорі світять,
 
В небі місяць грає;
 
Степ туманом обгорнувся
 
І сном засипає.
 
 
 
Не шумить сухий чорнобиль,
 
Коник не стрекоче,
 
Перепілка не співає,
 
І вуж не сикоче.
 
 
 
І дрімає степ широкий,
 
І кругом біліє;
 
Тільки давняя могила
 
В степу зеленіє.
 
 
 
І в могилі цар, цариця
 
Сном опочивають.
 
Над могилою їх діти
 
Варту відбувають.
 
 
 
Вдруг по степу загуділо.
 
Затряслась могила,
 
Стало сумно, стало страшно,
 
Північ наступила.
 
 
 
І дух царя Соловея
 
Став наверх могили;
 
Як діамант, його шати
 
Пишнії світили.
 
 
 
І на вінку несмертельнім
 
Квітки виростали,
 
Виростали, розпукали,
 
Чоло обвивали.
 
 
 
«Діти мої, любі діти! -
 
Став їм говорити.-
 
Не вміли ви шануватись,
 
Не вміли ви жити!
 
 
 
Єсть три сили в чоловіка:
 
І першая - знання,
 
Другая - добротворіння,
 
Третяя - кохання.
 
 
 
І в коханні три гілляки:
 
І першая - грати,
 
Друга - чари малювати,
 
Третя - їх писати.
 
 
 
І по силі із вас каждий
 
Відібрав від бога,
 
І каждому із вас була
 
Простая дорога.
 
 
 
Мисливому - розмишляти,
 
Тайни пізнавати,
 
Причепі - за все чіплятись,
 
Добро вибирати.
 
 
 
Пастухові - дивно грати,
 
Дочці - помагати:
 
Чари в краски малювати,
 
Піснями писати.
 
 
 
А усім вам - разом жити
 
І в'язати сили...
 
Діти мої, любі діти!
 
А чи ж так ви жили?