Цар соловей

Часть 14 из 16 Информация о книге

VI
  На великдень у вівторок
 Злотокрила встала
 І, що смачно спочивала,
 Тілько й пам'ятала.
 
  А тут милий її знову
 Хмелем похмеляє
 І до себе в своє царство
 В гості запрошає.
 
  І поїхала царівна
 В гості до милого,
 Погостила, нетямуща,
 До Хоми святого.
 
  Погостила, вина взяла;
 В степи полетіла;
 І там душу заливала,
 Як душа боліла.
 
  Так заручена царівна
 Цілий рік прожила,
 Лиш причепу обіймала
 Та хмільнеє пила.
 
  Але раз якось царівні
 Вина недостало.
 Пробудилося сумління,
 Душу розгризало.
 
  І шептало її, бідній:
 «Що ти починила?
 Свою славу, честь і волю -
 Все ти погубила!»
 
  І так тяжко її, важко,
 І так сумно стало,
 Ніби сто пудів заліза
 На ї серце впало.
 
  І не втерпіла царівна,
 І кидає степи.
 І, щоб душу закропити,
 Летить до причепи.
 
  «Ой царевичу причепо,
 Тяжко мені жити,
 Дай, коханий, вина чарку
 Душу закропити».
 
  «Пожди трохи, моя мила,-
 Він відповідає.-
 Чи ти знаєш невидимця,
 Де він проживає?
 
  Достань в него мені кримку,
 Тогді будем пити,
 Будем пити і гуляти,
 Як у раю, жити».
 
  Ізвинулась, полетіла
 В степи злотокрила
 І стріпнула раз останній
 Свої пишні крила.
 
  І найкращий чорний волос
 З голови урвала,
 Свому війську раз останній
 Отамана дала.
 
  І говорить отаману:
 «Іди, милий синку,
 Та вишукай невидимця,
 Достань в него кримку».
 
 
VII
  Як розсипались козаки
 Всюди по степові,
 Застукали невидимця
 Десь у байракові.
 
  Обступили наоколо,
 Бідного спійняли
 І убили, закопали,
 Невидимку взяли.
 
  А царівна невидимки
 І не огляділа,
 Тільки взяла й до причепи
 Льотом полетіла.
 
  І узяв причепа кримку,
 І напоїв милу,
 І поїхав з нею разом
 В степи на могилу.
 
  І зачали на могилі
 Балом балувати;
 Цілуватись, милуватись,
 Пити і гуляти.
 
  І нещасная царівна
 Тяженько упилась
 І на мамину могилу
 Покотом звалилась.
 
  Розпустились пишні коси,
 Відхилились крила;
 Що святого у дівчини,
 Все вона відкрила.
 
  І літає птах над нею,
 «Вічну пам'ять» править,
 А причепа ще раз бідну
 Дівчину неславить.
 
  І літає птах, співає:
 «Горе тобі, мила!»
 А причепа вже ламає
 Золотії крила.
 
  І виламав крило праве
 Край самого тіла,
 1 на рані, на глибокій
 Крівля закипіла.
 
  І виламав крило праве -
 Лівеє ламає,
 А відломлене тим часом
 Життям відживає.
 
  І ожило, і в повітря
 З-під руки фурнуло,
 І далеко в чужу землю
 Жити полинуло.
 
  А причепа крило друге
 З тілом вириває
 І нещасную царівну
 Кримкою вкриває.
 
  А крило несе під гори,
 Кинув між собаки,
 І зачали крило гризти
 Дикії собаки.
 
 
VIII
  Спокійніший став причепа,
 Лучче запиває:
 Із сусідів таких сильних
 Ніхто не лякає.
 
  Тілько й страху, що на пущі
 Брат його мисливий,
 Але і той незабаром
 Пропав, нещасливий.
 
  Чи ти сповідь то вчинила,
 Чи війна огидла,
 Чи царівна злогокрила
 Так із п'янства збридла,-
 
  А від світлої неділі,
 Як запричащався,
 Пан мисливий із царівной
 Більш не воювався,
 
  А бувало що день божий
 Робить полювання
 І полює, і ганяє
 Зрання до смеркання.
 
  Полював він раз медведя,
 Та, на своє горе,
 Десь загнався на край світу,
 Під Льодяне море.
 
  Істомились бідні слуги,
 І кінь спотикався,
 Та і сам він на коневі
 Ледве що тримався.
 
  І гадає пан мисливий,
 Де би відпочити.
 Брат причепа по дорозі -
 Чому б не вступити?
 
  Заїжджає до причепи.
 «Здоров, пане-брате!
 Чи позволиш відпочити,
 Переночувати?»
 
  «Здоров, братику мисливий!
 Прошу до покою...
 О, як же я давно, брате,
 Видівся з тобою!»
 
  Привів в хату, просить сісти,
 Просить їсти-пити,
 А тим часом каже слугам
 Коня уходити.
 
  Слуги взяли вівса мірку
 І вином полляли
 І вівсом тим аж до звалу
 Коня вгодували.
 
  Вгодували, в льох завели
 Під залізні брами.
 І всі двадцять брам замкнули
 Двадцяттю замками.
 
  А тим часом і мисливий
 У палаці впився
 І хитався в своїм кріслі,
 Поки не звалився.
 
  І муляри ізійшлися,
 Мисливого взяли,
 Назад руки ізв'язали,
 В стовп замурували.
Перейти к странице:
Предыдущая страница
Следующая страница