Цар соловей

III
 
 
Далі став, на нюю глянув,
 
Крісло присуває
 
І сідає коло неї,
 
І їй промовляє:
 
 
 
«Ой царівно-королівно,
 
Пишна, злотокрила!
 
В тебе, мабуть, божа сила
 
Свої чари влила.
 
 
 
Кілько гляну я на тебе,
 
Кілько подивлюся -
 
Так водою й розіллюся,
 
Воском розтоплюся.
 
 
 
Звідки ти, царівно люба?
 
Де ти проживаєш?
 
Де ти царство своє пишне,
 
Пишний палац маєш?
 
 
 
Скажи, люба, щиру правду,
 
Чи-сь кого кохала?
 
Чи дала-єсь кому слово,
 
Чи ще не давала?
 
 
 
Як не дала-сь, мила, люба,
 
Зжалься надо мною,
 
Подаруй життям і віком,
 
Будь моєй жоною».
 
 
 
І обняв її царевич,
 
К серцю пригортає,
 
А вона йому на груди
 
Голову схиляє.
 
 
 
І, будь розум в неї в лобі,
 
Того б не бувало,
 
А то хміль, погане зілля,
 
Всеньку розібрало.
 
 
 
Хміль на груди каміннії
 
Голову схиляє,
 
Хміль причепу обіймає,
 
Йому промовляє:
 
 
 
«Я, царівна-королівна,
 
В степу проживаю,
 
Іще мужа не добрала-м,
 
Тілько добираю.
 
 
 
Сватався колись до мене
 
Жвавий невидимець,
 
А тепер за мене б'ється
 
Мій сусід мисливець.
 
 
 
Но, царевичу причепо,
 
Ти з них наймиліший,
 
Ти найкращий, найдобріший
 
І найрозумніший.
 
 
 
Я хотіла б тобі бути
 
Вічною жоною!
 
Тілько крила!.. Ой, не можу...
 
Стрепени рукою!»
 
 
 
І підняв царевич крила
 
І потряс крилами,
 
І посипались, як порох,
 
Коні з козаками.
 
 
 
І ті коні воронії
 
Тілько що держаться,
 
А козаки такі п'яні,
 
Що із ніг валяться.
 
 
IV
 
 
Незабаром злотокрила
 
О світі забула,
 
Похилилася па крісло
 
І, хмільна, заснула.
 
 
 
Для невинної дівчини
 
То крутий часочок,
 
І, будь тут на вітрогона,
 
Вінок не віночок.
 
 
 
Та причепа добре знає,
 
Що куди стріляє;
 
І по хаті походжає
 
І думу гадає:
 
 
 
«Отаке-то, добрі люди,
 
Все моє кохання:
 
Лиш над бочкою сидіти
 
Зрання до смеркання.
 
 
 
А о панстві і о царстві
 
Де вже мені дбати!
 
Значить, сильного сусіда
 
Мені страшно мати.
 
 
 
Але от моя сусідка -
 
Та ще й сильна дуже,
 
І для неї моє військо,
 
Хоть би й два, байдуже.
 
 
 
Як потрясе лиш, псяюха,
 
Обома крилами,
 
То насипле тих козаків
 
До стилої мами.
 
 
 
Біда, батьку! Що робити?
 
Та що і чинити?
 
Що ж чинити? Звісне діло,
 
Тра біду забити.
 
 
 
Що забити, то забити,
 
Я і сам то знаю,
 
Лиш сусіда ще їдного
 
Я на думці маю.
 
 
 
О, то шельма невидимець
 
Куди моя сила!
 
Його тілько і звоює,
 
Що ся злотокрила.
 
 
 
Ото треба одурити;
 
Скажу, що женюся,
 
І таки при панотцеві
 
З нею заручуся.
 
 
 
А щоб того дохопити,
 
Вдамся до горівки;
 
Без горівки куди п'ятись
 
До такої дівки!
 
 
 
Із мисливцем - і то билась!
 
Відігнала кримця!
 
А я, правду і сказати,
 
Що таке за птиця?
 
 
 
Так от! Треба підпоїти,
 
З нею заручитись,
 
А потому туманити,
 
Тілько не женитись.
 
 
 
Після того най звоює
 
Невидимця мила;
 
А там звісно, що зробити:
 
Відрубати крила».
 
 
V
 
 
Рано, тілько освітив бог,-
 
Усі троє встали,
 
Пішли в аеркву на молитву,
 
Службу відстояли.
 
 
 
Повернулись знов до чарки,
 
Випили всі троє,
 
І царевич, і аарівна
 
Сіли враз обоє.
 
 
 
І обоє сіли разом,
 
Разом обійнялись,
 
Обійнялись, розмовляли,
 
Щиро пілувались.
 
 
 
А піп, сивий, бородатий,
 
Тілько поглядає.
 
«О, то б славна була пара! -
 
До них промовляє.-
 
 
 
Хіба буде з вас, парівно,
 
Годі дівувати.
 
Чи ж не лучче вийти замуж,
 
Свого мужа мати?»
 
 
 
А царівна зрум'яніла,
 
Не одповідала,
 
Лиш царевича тісніше
 
Ручкою обняла.
 
 
 
«Що ж, життя,- царевич каже,-
 
Хіба заручімся!
 
І як буде воля божа,
 
То і оженімся».
 
 
 
Но царівна знов мовчала,
 
Не одповідала,
 
Лиш обняла ще тісніше
 
І поцілувала.
 
 
 
«Возьміть, отче, дві обручки,
 
Поблагословіте,
 
Освятіть їх, як годиться,
 
Та нас заручіте».
 
 
 
І узяв піп дві обручки,
 
І благословляє,
 
І коханків обручає,
 
Обручки міняє.
 
 
 
І коханки обручились,
 
Хрест поаілували
 
І присягу перед богом
 
На кохання дали.
 
 
 
Після того стали пити,
 
Доки хто іздужав,
 
І царівну хміль веселий
 
Перше всіх подужав.
 
 
 
Потім батюшка старенький
 
Спати положився,
 
Лиш причепа не упився,
 
Тілько розпалився.
 
 
 
І обняв царівну сонну,
 
Крила відклоняє
 
І обвився, обгорнувся
 
І все забуває.