Цар соловей

IX
 
 
А царівна злотокрила
 
На могилі спала...
 
Крила раптом засвербіли,
 
І царівна встала.
 
 
 
Перед нею в злоті-сріблі,
 
Гарний,уродливий,
 
Стояв конем на могилі
 
Царевич мисливий.
 
 
 
І поглянула царівна
 
Навкруга могили,
 
А там люди пішо й кінно
 
Ціле поле вкрили.
 
 
 
І поглянула, питає:
 
«Звідки, добрі люде?
 
Чи війна у вас зо мною,
 
Чу супокій буде?»
 
 
 
І царевич відвічає
 
Панні уродливій:
 
«Я - царевич із поляни,
 
То мої мисливі.
 
 
 
Ми куницю полювали,
 
Да в степи загнали,
 
Не догнали,заблудились,
 
Сюди приблукали.
 
 
 
Просимо тебе, царівно,
 
На нас не гнівися,
 
Що без волі ми твоєї
 
В степи ввігналися»,
 
 
 
«Коли так,- царівна каже,
 
Я жалю не маю,
 
Кілько схочете - полюйте,
 
Я вам позволяю.
 
 
 
Ще годилось би вас, гречних,
 
Переночувати,
 
Но я - панна, ти - кавалір,-
 
Прошу вибачати...»
 
 
 
«Дякуєм тобі, царівно,
 
І святому богу,
 
Тілько звідси па поляну
 
Покажи дорогу».
 
 
 
І царівна показала:
 
«Так тримайтесь, люде:
 
Перше кий вам попадеться,
 
Потім жито буде.
 
 
 
І від жита на полудень
 
Там пішло ще наше;
 
А від него на опівніч
 
Все то буде ваше».
 
 
 
І подякував царевич,
 
Шапкою склонився,
 
З вороного перегнувся,
 
З панною простився.
 
 
 
Зібрав слуги і поїхав
 
На свою поляну
 
І все думав за царівну
 
Любу та кохану.
 
 
X
 
 
Звела з розуму царівна
 
Мисливого-пана,
 
І огидла йому пуща,
 
Збридла і поляна.
 
 
 
І чи спить він, чи дрімає,
 
Чи думу гадає,-
 
Його думка край могили
 
На стену літає.
 
 
 
І літає коло тої,
 
Которую любить,-
 
Обіймає і цілує,
 
Ластить і голубить,
 
 
 
Нащо ж думи, нащо ж мари
 
Про пишнії чари,
 
Коли з ними враз по серці
 
Бродять чорні хмари?
 
 
 
Спив і я той прикрий келих
 
За здоров'я долі,
 
І з похмілля моє серце
 
Розривають болі.
 
 
 
Правда, мило мені було,
 
Як дівча обняла
 
І опущене покрівля
 
З думки підіймала,
 
 
 
І на розум накидала.
 
Правда, мило було!..
 
Моє серце в океані
 
Розкоші тонуло.
 
 
 
Я забув про все на світі,
 
На все не вважав-єм,
 
Я й себе забув самого,
 
Мало пам'ятав-єм.
 
 
 
Спам'ятався... вона щезла!..
 
Розум холодіє.
 
Лиш нещасна моя думка
 
Росте та повніє.
 
 
 
В якім смутку, в якім жалі
 
З нею я блукаю,
 
В яких муках, тяжких болях
 
На світ породжаю.
 
 
 
Зв'янув мій вінок рутвяний,
 
І вона причина,
 
І хто знає, чи пригорне
 
Хоть дитя-дівчина!
 
 
 
Нащо ж думи, нащо ж мари
 
Про пишнії чари,
 
Коли з ними враз по серцю
 
Бродять чорні хмари?
 
 
 
І роздумав пан мисливий:
 
«Нічого гадати.
 
Лучче бути у царівни,
 
Правду розказати».
 
 
XI
 
 
І пішов він до царівни:
 
«Панно злотокрила,
 
Ти строїла моє серце,
 
Розум погубила.
 
 
 
Верни розум, віддай серце,
 
Зжалься надо мною,
 
Прийми моє вірне слово,
 
Будь моєй жоною!»
 
 
 
«Царевичу любий, милий!
 
Вибачай, що скажу: -
 
Я своєї головоньки
 
Нігди не зав'яжу.
 
 
 
Доки сила єсть у мене,
 
Хоть би й я хотіла,
 
Не допустить мене замуж
 
Моя власна сила.
 
 
 
А як доля мене зрадить,
 
Сила збита буде,
 
Ні я людей не полюблю,
 
Ані мене люде.
 
 
 
Царевичу любий, милий!
 
Щиру правду кажу:
 
Я своєї головоньки
 
Нігди не зав'яжу».
 
 
 
«Чари мої, небо моє!
 
Зжалься падо мною!
 
Не жоною - бог з тобою,-
 
Будь хоча й сестрою!
 
 
 
Позволь мені на степові
 
Вічне полювати,
 
Вічне тебе оглядати,
 
З тобой розмовляти!»
 
 
 
«Позволяю-позволяю
 
І буду сестрою,
 
Лиш неслави, тебе прошу,
 
Не роби зо мною».
 
 
 
І, як рідная сестриця,
 
З братом обійнялась,
 
Пригорнула його к серцю,
 
Щиро цілувалась.
 
 
 
І що ж? Легше тепер стало
 
Мисливому-пану,
 
Коли він сестрою має
 
Дівчину кохану?!
 
 
 
Но чи ж легше: води хтіти,
 
Питоньки просити,
 
У воді по шию бути
 
І води не пити?
 
 
 
Що йому за доля була
 
І сестрою мати?
 
Що за щастя йому було
 
З нею розмовляти?
 
 
 
Тілько дума за думою
 
Розум убивала;
 
Тілько туга за тугою
 
Серце розривала.