Київські контури. Вибрані вірші

  
5. Леле
 
 
 
Перед нами —
 
                   русява Таврія
 
і позаду у нас —
 
                      Таврія
 
і над нами у нас —
 
дим і туман
 
заплітаємо гриви
 
                      буланим
 
заплітаємо гриви
 
                      карим
 
заплітаємо світлякам
 
 
 
…і їдуть
 
          в палаючій Таврії
 
юні
 
    угорські коні
 
юні
 
     угорські вершники
 
і сонце їхнє
 
               руде
 
 
  
6. Весела мандрівка
 
 
 
       Мармурова
 
аж печальна
 
іде степом
 
       красна панна,
 
 
 
разом з нею —
 
срібний цокіт
 
ще й три сотні в позолоті.
 
 
 
Вже на панночці — ні нитки,
 
уже панна — як лебідка:
 
         ходить-бродить
 
празниково
 
         муре право таборове.
 
А три сотні золотаві
 
         розкотились,
 
мов коралі.
 
 
  
КАРАВАН
 
Цикл
   
1. «Захід — Схід.»
 
 
 
Захід — Схід
 
Схід — Захід.
 
Колеса стукотять на рейках,
 
відкриваються на карті невідомі,
 
припалі курявою рівнини,
 
де сонні горлиці
 
й написи незрозумілі
 
на станціях.
 
Проминаємо їх на льоту,
 
крізь вікна вагонів
 
запам’ятовуючи назви.
 
Великий Гендель!
 
Наволочки — на апаратуру,
 
цинкові відра — на електроніку.
 
Вовча зграя
 
переметнулась через Будапешт.
 
Привіт, Європо!
 
Рок-н-рол — казачок.
 
Рок-н-рол — казачок.
 
І голої курви бюст.
 
Атас, таможня, —
 
Царська Скіфія йде!
 
 
  
2. «Над Сербією — галич.»
 
 
 
Над Сербією — галич.
 
 
 
Великий рух народів
 
обминає Боснію і Хорватію,
 
Сербія
 
тоне в розкошах.
 
Мусульмансько-слов’янський південь:
 
мавританка на вивісці бару
 
елегантно знімає трусики.
 
Вслід за ордою русявих варварів
 
ідуть обози з динарами:
 
крізь куряву трьох держав
 
іде на південь
 
караванний шлях.
 
А-а-ай!
 
Бахчисара-а-ай!
 
Як Стенька Разін
 
на персидську княжну,
 
яструбом падає на Сербію
 
залізничний вузол —
 
нова столиця на перехресті шляхів.
 
 
  
3. «Крізь балканську весну…»
 
 
 
Крізь балканську весну
 
вузенькою вулицею від вокзалу
 
пливе хвиля ранкового поїзда.
 
В сонячній куряві
 
серби на велосипедах
 
обганяють безкінечний струмок
 
Великого Гендля.
 
Племена з далекої Півночі
 
пекуча спека
 
      економічної кризи підняла.
 
 
 
«Ех, Ла-да-га, ра-дна-я Ла-да-га!»
 
Новгородськими ладдями
 
впливає на базар
 
Золота Русь.
 
 
  
4. «Прощальна кава…»
 
 
 
Прощальна кава
 
у сербській родині.
 
До мансарди під дахом
 
гомін базару не долинає.
 
Вже котру цигарку припалюю:
 
темна густа рідина
 
в глиняній чашці
 
зміїні пасма пари,
 
мов тулуб танцівниці,
 
звиває.
 
 
 
Останні динари —
 
на сувеніри:
 
алкоголь Великого Гендля
 
шумує в крові.
 
 
 
Сніги безмежної держави
 
від моря до моря
 
будуть всіяні обгортками
 
югославських цукерок.
 
 
 
У золотавому вирі
 
тоне імперія на колесах.
 
 
  
5. «Летить крізь ніч…»
 
 
 
Летить крізь ніч
 
легендарна електричка
 
від Суботиці на Чоп.
 
Великий шовковий шлях.
 
Югославія — Каліфорнія,
 
Каліфорнія — Югославія:
 
на фургонах
 
через пустелю —
 
за каліфорнійським золотом.
 
Розсотався цигарковий дим
 
під стелею,
 
наче збита курява
 
за невловимим ковбоєм Джо.
 
Гей, електричко!
 
Гей-гей, електричко!
 
Срібні цокоти коліс
 
по-ко-ти-лись
 
через три держави
 
у вагонах твоїх,
 
напоєних
 
пахощами крові,
 
коньяку
 
і надприбутків.
 
 
  
«Все туманіє в тому сні…»
 
 
 
Все туманіє в тому сні,
 
де босоніж проходять феї,
 
курять жертовники Ахеї
 
і сяють бронзові щити.
 
Все туманіє в тому сні.
 
 
 
Блакитний мармур Херсонесу,
 
де впали, як прозорий шлейф,
 
крислаті тіні галерей,
 
і світиться над чорним плесом
 
блакитний мармур Херсонесу.
 
 
 
Струнких богинь із теракоти
 
повільна грація. І тане
 
в далекому диму отаман,
 
що в каламутному затоні
 
слов’янства ставив пантеони
 
струнких богинь із теракоти.