Кассандра

Андромаха 
 
 
Не глузуй.
 
Я вірю, що таки лідійці прийдуть
 
з царем і з перемогою. Прощай!
 
 
(Виходить).
  
VI
 
Той самий Кассандрин покій. Кассандра і Гелен.
Кассандра 
 
 
Так ти скажи мені по правді, брате,
 
яку ти провість по пташках побачив?
 
 
(Дивиться йому в вічі, Гелен їх спускав додолу).
Гелен 
 
 
Та що там! Ми обоє віщуни
 
і добре знаєм, що пташки, й утрібки,
 
і кров, і дим від жертви - все то тільки
 
покраси й покривало голій правді,
 
про людське око. Адже тая правда -
 
цнотлива дуже і поважна жінка,
 
і сором їй ходити без одежі.
 
 
(Сміється).
Кассандра 
 
 
Але й сама я жінка, отже, правду
 
я можу бачити й невбрану.
 
 
Гелен 
 
 
Сестро,
 
скажи мені, хто бачив голу правду?
 
 
Кассандра 
 
 
Я бачила її аж надто часто!
 
 
Гелен 
 
 
Чи певна ти, що ти її очима
 
своїми не наврочила?
 
 
Кассандра 
 
 
Гелене,
 
торкнувся ти до виразки палкої,
 
але стерплю одважно, хочу щиро
 
порадитись тебе,- ти наймудріший
 
з усіх братів, гнучкий і тонкий розум
 
у тебе, як вогонь.
 
 
Гелен 
 
 
Або як вуж?
 
Фрігійський розум, сестро! Ми, троянці,
 
за довгий час облоги вже навчились
 
звиватися вужами. Що робити?
 
Коли б ти бачила, як Деїфоб
 
звивавсь перед лідійпем, ти б сказала,
 
що й другий брат гнучкий-тонкий вробився.
 
 
Кассандра 
 
 
Не говори мені про гнучкість плаза,
 
для мене то не мудрість, а гидота.
 
Скажи мені по щирості, як брат
 
сестрі коханій: чи ти справді думав -
 
чи по пташках, чи просто, все одно,-
 
що в сих заручинах рятунок Трої
 
і що рятунок той дадуть лідійці?
 
 
Гелен 
 
 
Ти завдала мені трудне питання.
 
По щирості: раз думав, а раз ні.
 
 
Кассандра 
 
 
Як розуміти се?
 
 
Гелен 
 
 
А так. Спочатку
 
я певен був, побачивши те військо,
 
наїжене списами, незчисленне,
 
на силу свіже, на одвагу дуже,
 
що еллінам, потомленим війною,
 
знесиленим облогою, не встоять
 
проти царя, жадібного звитяги.
 
І певен я: коли б та перемога
 
була в руці в Гелени, в Поліксени,
 
чи в Андромахи, чи в котрої хочеш,
 
та не в твоїй, - вона була б за нами.
 
 
Кассандра 
 
 
Чи й ти гадаєш так, що все нещастя
 
походить від Кассандри?
 
 
Гелен 
 
 
Хоч не все,
 
але багато.
 
 
Кассандра 
 
 
Брате! що ти кажеш?!
 
 
Гелен 
 
 
Ти щирості хотіла, і вволив я
 
твоє бажання, не моє, сестричко.
 
Та я тебе, Кассандро, не картаю,
 
невинна ти з своєї вдачі. Певне,
 
боги в тім винні, що дали тобі
 
пізнати правду, сили ж не дали,
 
щоб керувати правдою. Ти бачиш
 
і, склавши руки або заломивши,
 
стоїш безвладна перед тим привиддям
 
страшної правди, мов закам'яніла,
 
немов на тебе глянула Медуза,
 
і тільки жах наводиш на людей.
 
А правда від того стає страшніша,
 
і люди тратять решту сили й глузду
 
або ідуть з одчаю на пропаще,
 
а ти тоді говориш: «Я ж казала!»
 
 
Кассандра 
 
 
А що ж би ти зробив?
 
 
Гелен 
 
 
Те, що роблю.
 
Я а правдою борюсь і сподіваюсь
 
її подужати і керувати,
 
от як стерничий кораблем керує.
 
 
Кассандра 
 
 
А Мойра, брате, невблаганна Мойра?
 
її ж бо воля світом всім керує,
 
а ти се мав би керувати нею?
 
 
Гелен 
 
 
Не так, Кассандро. Мойра так врядила,
 
щоб був і світ, і море, і керманич,
 
і корабель, і бурі, і погода,
 
і скеля, і затока; щоб була
 
і боротьба, й надія, й перемога,
 
і правда, і… неправда.
 
 
Кассандра 
 
 
Коли так,
 
вона бажає, щоб була й Кассандра.
 
 
Гелен 
 
 
І щоб Гелен боровсь проти Кассандри.
 
Оцю я правду бачу і борюся,
 
щоб нам троянський корабель стягти
 
з тієї мілизни, куди Кассандра
 
його загнала правдою своєю.