Кассандра

Ономай 
 
 
Я бачу, ти, царівно, мудра!
 
«Хвала і дяка» - от і вся заплата.
 
Та се я дам якому злидареві
 
від свого столу м'яса, то й почую
 
хвали і дяки досить.
 
 
Кассандра 
 
 
Чи ти бачив,
 
як оборонця визволені славлять?
 
 
Ономай 
 
 
Не раз, не два! Скажу тобі, царівно,
 
що переможця і не так ще славлять
 
подолані. Я й те і друге знаю -
 
ціна обом однакова, бо все то
 
безсилля силу славить. Але силу
 
віддати за таке - збожеволіти!
 
Я не безумний. Голову нести,
 
губити військо, щоб «хвалу і дяку»
 
сказав хтось по-троянськи? Я се дома
 
почую по-лідійськи від жіноцтва,
 
як військо приведу назад без бою.
 
 
Мовчання.
 
 
Так що ж, царівно?
 
 
(Налагоджується йти).
Кассандра мовчить, але, видимо, бореться з собою.
Ономай бариться, завваживши се.
Деїфоб 
(увіходить. Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться на Кассандру)
 
 
Згода, сестро?
 
 
Кассандра 
 
 
Згода!
 
 
Ономай 
 
 
По щирості?
 
 
Кассандра 
 
 
Як голову нести,
 
губити військо ти готов за теє,
 
щоб я сказала: «Сі уста твої,
 
ся постать, сії очі»,- добре, згода.
 
Коли твій люд готов своїх жінок
 
лишити вдовами, аби цареві
 
здобути наречену - добре, згода.
 
По щирості кажу!
 
 
Ономай 
 
 
Чудна у тебе,
 
Кассандро, щирість. Ну, та годі
 
змагатися словами, час іти,
 
щоб заслужити ділом нагороду.
 
 
Кассандра 
 
 
Які діла, така і нагорода!
 
Прощай же, Ономаю!
 
 
Ономай 
 
 
Будь здорова.
 
 
Ономай і Деїфоб виходять. Знадвору чутно глухий лемент великої юрби.
Поліксене 
(вбігає)
 
 
Кассандро, пробі, що ти наробила?
 
 
Кассандра 
 
 
Я мусила, сестрице, дати слово.
 
 
Поліксена
 
 
Так ти дала? Так, значить, то неправда?
 
 
Кассандра 
(холодно)
 
 
Ти, Поліксене, чиниш, мов безумна;
 
не знаєш, за що і кориш і хвалиш.
 
 
Поліксена 
 
 
Хвалю за те, що ти вволила волю
 
і батька, й брата, і всії родини.
 
 
Кассандра 
 
 
То, значить, і твою?
 
 
Поліксена 
 
 
Та що ж, сестричко,
 
видима смерть страшна.
 
 
Кассандра 
 
 
А для рятунку
 
не варто жалувать хоч і сестри?
 
 
Поліксена 
 
 
Але ж тобі там буде добре, люба,
 
царицею у Лідії багатій,
 
її ж недарма золотою звуть.
 
 
Кассандра 
 
 
На золото Кассандра не жадібна,
 
і з неї досить однії обручки.
 
 
(Дивиться на Долонову обручку на своїй правиці).
Поліксена 
(пестить її)
 
 
Сестриченько, я знаю, як се тяжко
 
забути милого, та нащо ж мертвим
 
щось інше, крім волосся, сліз і жертви?
 
Долонові ти справиш гекатомбу,
 
як богові, бо Лідія багатша
 
від Трої, там царицею ти будеш.
 
 
Кассандра 
 
 
За нелюбом?
 
 
Поліксена 
 
 
Та що робити, сестро?
 
Чи то ж багато є таких, що йдуть
 
по волі й по любові? Се вже доля
 
така жіноча слухати не серця,
 
а волі рідних - добре ще, ян рідних,
 
а то ж не раз і переможець гордий
 
примусить бранку за дружину стати.
 
Он Деїфобова Антея йшла
 
за нього по неволі, а протеє
 
тепер вона йому дружина вірна
 
і дітям ніжна мати.
 
 
Кассандра 
 
 
Поліксене,
 
а якби знов посватали тебе
 
після Пеліда за якого-небудь?
 
 
Поліксена
 
 
Та що ж… я знаю, другого не буде
 
такого, як Пелід, але ж мені
 
довіку дівувати не годиться,
 
і я пішла б, якби хто був до пари,
 
як не дружину, то діток любила б,
 
як не кохання, то хоч господарність,
 
покірливість і вірність принесла б
 
дружині в посаг.