Songe du vieil pelerin (Пісня старого пілігрима)

ТИРАДА 23
 
 
мав сорочку файку люстро
 
знесла все те вода бистра
 
 
 
прочитав сто книг розумних
 
перша — то найрозумніша
 
 
 
лев ходить ринком волає на тіні
 
 
 
в сірому небі птахи несуть
 
сіті — птахів ловити на продаж
 
 
 
ще ніч оця а потім ще три ночі —
 
і ти залишиш край де гостем кожен
 
 
 
кажан і сходи і мости
 
на каву сніг летить холодний
 
з високих берегів — з дахів
 
на місто дивиться негода
 
 
 
червона хвіртка сад зелений
 
парадний одяг час на сцену
 
 
 
не аплодує ситий плебс
 
приреченому до надії
 
 
 
гарячі зимні як повії
 
по місту котяться події
 
і гавкає на лева пес
 
 
ТИРАДА 24
 
 
А як вигнали Війона
 
хорошого компаньйона
 
заспокоїлися і наситилися
 
позлягалися і насралися
 
то схотіли аби я
 
заспівав про короля
 
                     для короля
 
 
 
пісня моя невеличка
 
дуже скромна нескоромна:
 
                     «Дай золота
 
                     дай корону
 
                     і крульову
 
                     дай»
 
 
 
а як виженеш мене
 
то шляк тебе не мине:
 
буде бити буде прати
 
будеш тоді ротом срати
 
                     судь-бо-нос-цю наш
 
 
ТИРАДА 25
 
 
Ходжу-броджу білим світом щастя не шукаю
 
де побачу птаха в клітці куплю-випускаю
 
      А ще ж мені сього літа куля не відлита
 
      а ще ж мені молодому хочеться додому
 
мати б мені друга-брата вірную пораду
 
разом були б вино пили жили і вмирали
 
      де ж ти друже забарився я тебе шукатиму
 
      повернутися додому птахи не пускатимуть
 
А ще ж мені сього літа куля не відлита
 
а ще ж мені молодому хочеться додому.
 
 
ТИРАДА 26
 
 
Була січа у пітьмі,
 
у місяці падолисті.
 
Чорна вода світилася,
 
троїлося тіло.
 
 
 
Познаходили на ранок
 
шаблі та пістолі.
 
А тіла позабирали
 
татари з собою.
 
 
 
Не мали кого ховати,
 
просто так молилися.
 
Наче вперше одне на одного
 
сироти дивилися.
 
 
 
А я йшов тоді зі Львова,
 
три дні вже не ївши,
 
то вони мене забрали,
 
і нагодували,
 
і все розказали.
 
 
ТИРАДА 27
 
 
Яку-небудь людину
 
з Ісусом порівнюй:
 
се диво цнотливе
 
і не срамотливе.
 
 
 
Мій камінний раю,
 
вітаю тебе!
 
Впереміш опале
 
і зелене листя.
 
Матінка пречиста!
 
Imitatio Christi!
 
 
 
Летять сніги з хмари,
 
ченці не доспали,
 
впівголоса моляться,
 
а потім у трапезній
 
трохи вина вип'ють,
 
загріються, бідні.
 
 
 
Підуть стежки прокидати, —
 
для дороготови
 
на усе готови,
 
ой, братчики-ченчики,
 
травичка Христова!
 
 
ТИРАДА 28
 
 
Проминули, короленьку,
 
наші веселенькі дні,
 
            ой, смутно мені
 
            і тобі!
 
Брудна челядь возвисилась,
 
псарні, стайні позаводила,
 
            регочеться над Образом,
 
            над Гербом глумиться,
 
                        ой, жаль мені
 
                        і тобі!
 
 
 
А радники запродалися,
 
астрономи пропилися,
 
бидло їсть зі срібла,
 
кармеліток лапає,
 
байструків стругає.
 
 
 
Ходімо по саду,
 
згадаємо королеву.
 
Зроблю тобі свищика
 
ще одного.
 
 
ТИРАДА 29
 
 
Сьогосвітня розкіш —
 
убога у Бога.
 
А жіночка ласа
 
зроблена з гівна і м'яса.
 
Про це пам'ятай,
 
муже усемертвий.
 
Серденько заходить,
 
цвіркуни говорять
 
про пана Бояна
 
до самого рана,
 
до ладу, до прикладу,
 
а ти наслухай,
 
до їхньої мови
 
свою додавай.
 
 
ТИРАДА 30
 
 
Як можу, так співаю.
 
                        У дзеркало дивлячись.
 
Життя проминає,
 
                        за яворами ховаючись.
 
Панна до вінчання готова.
 
            Гарна днесь ти, наречена Христова…
 
А твій батько меча нагострив,
 
            а твій батько слуг напоїв.
 
Скрадається, підлий, покоями.
 
            а ти світле волосся розчісуєш,
 
у дзеркало дивлячись.
 
            Висока свіча
 
і чорна троянда.
 
                        Збігаються людоньки.
 
                        Ладоньки, ой, лада.