Сатирикон-XXI (збірка)
Часть 114 из 118 Информация о книге
* * *Хай довіку сидять в засадіСБУ, ФСБ, КДБ,Та ніякі дядьки вусатіНе віднімуть у мене тебе.Відібрати ніхто не посмієНі на день, ні на час, ні на мить,Доки білим вітрилом СофіяПонад Полоцьком в небі тремтить.Не скорюся ніяким владамІ нікому тебе не віддам,Доки є в цьому світі Владьо,Валентина, Роман і Богдан,Доки сонце за обрій падає,Мов підбитий літак — навзнак,Доки ходять по вулицях пароюВіктор Жибуль і Вера Бурлак.Відректися мене не намовиш,Бо ж для мене, для мене-таки,Мов павук, снує ХадановічВіртуозні свої рядки.Уявити собі таке лиш!І хіба не візьме за живе —Знавіснілий демон ШалкевічНіжну душу гітари рве!То й ношу я у грудях ту грудку,Ту, що зміг, мов рентген, проявитьПагорб замковий у НовогрудкуІ довколишній краєвид.Я відчув там цю грудочку гоструДесь під серцем, на самому дні.І ніякий директор радгоспуВже нічого не зробить мені.* * *Ніч до свого кінця добігла.Доки рими нанизую я,Десь там біло-червоно-білаПонад Мінськом встає зоря.Та хоч день вже новий і почався,І хоч як би мій мозок пручався,Та питання одне його рве:«Скільки може тривати безчасся,У якому країна живе?»Скільки може директор радгоспуРозбудовувати радгоспІ молитись чужому господові,І вплітати в молитву гоп-стоп?Задавати стало не модноРиторичних, наївних питань.Скільки можна? Та скільки завгодно.Вже минула епоха повстань.Серед ночі часом безсонняНамалює картину таку:Скаче рицар з герба Погоня —Тінь червона по білім снігу.Хай натхнення мені підкаже:Він домчить, долетить, доскаче?(На щиті в нього — знак хреста.)Поцілує князівну сплячуУ ще теплі, живі вуста?..* * *Гороскопа ніколи не знав свого.Та я певен, що я ще діждусь,Як на пляц Кастуся КаліновськогоВийде Жибуль — так само Кастусь.Бо як встане питання Площі,То на неї в усі рокиХодять юні і наймолодші,А в палацах сидять старики.Я пророчити не беруся,Як заверне життя течія,Та в очах молодих білорусівЩось причаєне бачу я.Їхні помисли світлі й величні,Їхні лави щільні й тісні,І натхненні їхні обличчя,І прекрасні їхні пісні:«Край, родны крайДай волі, дайІ ми пераможем!»Дай їм волі, краю й народе,Свій останній шанс не згуби!Дай їм волі в сенсі свободи,Й дай їм волі до боротьби.Бо, благаючи і заклинаючи,Я повторюю серцю в такт:«Хай у вас все буде інакше,Хай у вас все буде не так».В нас прийшов для добра і для благаНайвірніший народу син,Та обличчя спотворює владаЩе сильніше, ніж діоксин.Все це втямивши і пізнавши,Я повторюю в тисячний раз:«Хай у вас все буде інакше.Хай інакше все буде у вас…»І в приреченні праці безплідноїЯ мережу рядки своїІз сусідньої, братньої, рідноїТа інакшої все ж землі.Та боюсь, моя пристрасть безсила,І намарне мій прикрий гнів:Що тобі до чужого сина,Як не шкода власних синів!Все життя в духовній облозі,Щоб створити майбутнього тло…Скільки їх по червоній дорозіВ біле небо вже відійшло?І свою розпуку і тугуЯ так само вплести захотівВ ту червону по білому смугуІз багряних ниток їх життів.І мого життя бісектрисаЗастромилася між- і між-,І мені вже тебе не зректися.Сподіваюсь, ти це розумієш.Тож на цьому я замовкаю.Ще востаннє з думками зберусь.Я не ремствую, не нарікаю.Вибачайте, коли повторюсь…Я кохаю тебе, я кохаю…Я кохаю тебе, я кохаю…Я кохаю тебе, я кохаю,Я КОХАЮ ТЕБЕ, БІЛОРУСЬ.РОЗТРИВОЖЕНИЙ СТРИЖЕНЬ ДУШІ
(Слово про Вчителя)
Він прийшов у нашу поезію — майже ровесник XX з’їзду, юнак із задумливими вишнево-карими очима, з тим, щоби принести свої пісні й поеми, такі ж пружногронисті, як світанки нашої Незалежності. Муза його була вихована і вигодувана народом, який благословив поета на його щиросердну працю в ім’я утвердження ідеалів добра, справедливості та політкоректності. З перших кроків у Великій Літературі слово його задзвеніло по-своєму самобутньо, напинаючись як нова, ніколи не чута струна, ним самим відкрита несходима площина поезії, ним самим стверджена глибоко душевна, аж буденна ліричність нового життя.