Українські поезії

 
 
Пархоме, в щасті не брикай!
 
В нудьзі притьмом не лізь до неба!
 
Людей питай, свій розум май!
 
Як не мудруй,- а вмерти треба!
 
Чи коротаєш вік в журбі, 
 
Чи то, за поставцем горілки,
 
В шинку нарізують тобі
 
Цимбали, кобзи і сопілки;
 
Чи п'яний під тином хропеш,
 
Чи до господи лізеш рачки
 
І жінку макогоном б'єш,
 
Чи сам товчешся навкулачки,-
 
Ори і засівай лани,
 
Коси широкі перелоги,
 
І грошики за баштани
 
Лупи - та все одкинеш ноги!
 
Покинеш все: стіжки й скирти,
 
Всі ласощі, паслін, цибулю..
 
Загарба інший все, а ти
 
З'їси за гірку працю дулю!..
 
Чи соцьким батько твій в селі,
 
Чи сам на панщині працює,-
 
А смерть зрівняє всіх в землі:
 
Ні з ким, скажена, не жартує!..
 
«Чи чіт, чи лишка?..» - загука.
 
Ти крикнеш: «Чіт!..» - Ба, брешеш, сину!» -
 
Озветься паплюга з кутка -
 
Та й зцупить з печі в домовину!
 
 
4 ноября 1827 г.
II
Tu ne quaesieris, scire nefas, quern mihi, quem tibi
Finem Di dederint. Leuconoe; nee Babylinios
Tentaris numeros etc.
Horat. Lib. I. Od. 11  [14]
 
 
Пархоме, не мудруй! ворожки не питай,
 
Як довгий вік прокоротаєш;
 
Що виковала вже зозуля - поживай!
 
А більше - шкода, що й бажаєш...
 
Хоч всіх ти упирів збери і знахорів,
 
Хоч покумайся ти з відьмами:
 
Ніхто не скаже нам так, як би ти хотів,
 
Що доля завтра зробить з нами!
 
Чи доведеться ще подушне заплатить,
 
Чи до снаги вже розплатився?..
 
Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть?..
 
Дурний! дурний!.. а в школі вчився!..
 
Терпи!.. За долею, куди попхне, хились,
 
Як хилиться від вітру гілка;
 
Чи будеш жить, чи вмреш, Пархоме, не журись!..
 
Журись об тім, чи є горілка!..
 
А, є? так при на стіл!.. Частуй та й сам кругляй!..
 
Чи нам, Пархоме, треба скільки!..
 
Та вже ж - чи вкорочать свій вік, то вкорочай
 
В шинку над бочкою горілки!
 
От ми базікаєм,- а час, мов віл з гори,
 
Чухра: його не налигаєш!
 
От, скільки б випили до сеї ми пори,
 
Так ти ж буцім недочуваєш!
 
Ну ж, цуп останню ти гривняку з капшука,
 
Поки стара пере ганчірки,
 
Бо вже як вернеться, то думка, бач, така,
 
Що помремо обидва без горілки!
 
 
5 ноября 1827 г.
  
XXXIV ОДА ГОРАЦІЯ, КН. І
 
Parcus deorum cultor et infrequens,
Insanicntis dum sapientiae
Consultus erro; nunc retrorsum.
Vela dare atque iterare cursus.
Cogor relictcs etc.  [15]
 
 
От і допивсь!
 
І дохмеливсь!..
 
Довіку тямить буду!
 
Ні в рот не брать,
 
Ні коштовать
 
Не хочу аж до суду!
 
Коли б вона
 
Уся до дна
 
Повитікала в бочках,
 
То ще б в церквах
 
Народ в свитках
 
Стояв би і в сорочках!
 
Ні, Грицьку, ні!
 
Хоч би мені
 
Повіситься й на гілці!..
 
Ані під ніс!..
 
Нехай їй біс,
 
Тій гаспидській горілці!
 
Вона мене
 
З світу зжене.
 
Коли б той ісказився,
 
Хто Божий дар
 
Гнать через жар
 
У винниці навчився!
 
Ох! ох! ох! ох!
 
Зубів щось з двох
 
І ніг не долічуся!
 
Живіт, на сміх,
 
З ковальський міх,-
 
Здається ж, і не дмуся!
 
Самі кишки,
 
Мов бульбашки
 
У чавуні, клекочуть;
 
А пуп набряк;
 
Під пупом - так,
 
Мов жаби, знай, скрегочуть!
 
Ніс, як пістряк;
 
І скрізь синяк;
 
Бач, пика як набрякла!
 
Одна нога
 
Щось шкутильга,
 
Друга зовсім заклякла.
 
Така нудьга!
 
Така туга!
 
Що чортзна-де і діться!
 
От тут пече,
 
Тут гаряче,
 
А все б хотілось гріться...
 
А їсти щоб?
 
Та хоч у лоб!
 
Крий боже, як цураюсь!
 
Все б дудлив, бач.
 
Так от, хоч плач!..
 
Щось од води жахаюсь!..
 
Помацай чуб;
 
Бач, як оскуб,
 
Диявольська личина!
 
Тільки то сям
 
Стирчить, то там
 
З чуприни волосина!
 
Та вже ж чіплявсь,
 
Товк і знущавсь -
 
Скажена москалюка!
 
Коліньми грів,
 
Поки не впрів,
 
А там і взявсь до дрюка!
 
Ох! ох! ах! ах!
 
Жовч в печінках,
 
Мабуть, всю стовк, псяюха!..
 
Геть, Грицьку, геть!
 
Та лучче смерть.
 
Ніж гаспидська сивуха!
 
Кахи!кахи!
 
Се за гріхи
 
Мене пеня спіткала!
 
Та вже й дурів!
 
За всіх кнурів...
 
Вже душка погуляла!
 
Була, була
 
На півсела
 
Худобинка і гроші:
 
Ізслизло се,
 
Проциндрив все,
 
Зостались тілько воші!
 
Пустив діток
 
Без сорочок,
 
І жінку без запаски,
 
А сам в шинку
 
На привалку
 
Жду Лейбиної ласки!
 
А Лейба-гершт
 
В боки, як хверт,
 
Та Рухлі щось гергоче,
 
На мене зирк!
 
Та, знай, пирк-пирк!..
 
Невіра, ще й регоче.
 
Забрав волів,
 
Овець, корів,
 
Ще він же і здрочився!
 
Загарбав кіз
 
І жита віз...
 
Бодай їм подавився!
 
Ой, так мені!
 
Так сатані!
 
Катюзі - по заслузі!
 
Жлоктав живіт
 
Аж лився піт,
 
Тепер засуха в пузі!
 
До церкви дзвін,
 
А пан Охрім,
 
Бувало, в шинк мандрує,
 
В церквах «свят, свят»,
 
В корчмі «ґвалт, ґвалт!..» -
 
Охрім жидів муштрує!
 
Було, в пости,
 
Іще чорти
 
Не б'ються навкулачки:
 
А вже Охрім,
 
На глум усім,
 
П'яненький лізе рачки!
 
 
 
Було, піп Петр
 
В чистий четвер
 
Іуду величає,
 
Охрім в корчмі
 
Пойді кумі
 
Весільних затягає.
 
Чи в хату піп,
 
Охрім захріп,
 
Запінивсь, мов сказився,
 
Не сповідавсь,
 
Не причащавсь
 
Сім рік - і не хрестився!
 
Попи й дяки
 
В різдво - в святки -
 
З хрестом ідуть, з кропилом:
 
А вже коли
 
Дере козли
 
Охрім і риє рилом!
 
На часточки,
 
На свічечки
 
Шагом не поплатився,
 
А мисочок
 
І грамоток
 
Не чув, як і вродився!
 
Ох! ох! ох! ох!
 
Зубів щось з двох
 
І ніг не долічуся!
 
Живіт, на сміх,
 
З ковальський міх,-
 
Здається ж, і не дмуся!
 
Ой, так мені!
 
Так сатані!
 
По ділу ся халяндра!..
 
Нехай хутчій,
 
Попа мерщій
 
Покличуть Олександра!
 
Скажу: допивсь
 
І дохмеливсь!
 
Довіку тямить буду!
 
Ні в рот не брать,
 
Ні коштовать
 
Не тілько що - й до суду!
 
А ти пляшки;
 
Грицьку, й чарки
 
Трощи, що маєш духу!..
 
Тільки... тривай...
 
З їх позливай
 
В барильце всю сивуху!