Байки

19 апреля [1859].
  
СТАРИЙ ВОВК
 
 
 
Ізнемігся старий Вовк,
 
Ледве що плететься,
 
Аж з ягнятами Вівця
 
На полі пасеться.
 
 
 
Ото йде він до Вівці,
 
Став на задні п’яти,
 
Просить собі на обід
 
Їдного ягняти.
 
 
 
Та і каже, що: «Не дам,
 
Не мої ягнята,
 
А от онде тато їх,
 
Попроси у тата!»
 
 
 
Пішов Вовк до Барана,
 
Став його благати,
 
Щоби йому на обід
 
Ягня яке дати.
 
 
 
А той тільки вгору гоп!
 
Як тріснув рогами, –
 
Так старого й покотив
 
Догори ногами!
 
 
 
Підійнявся старий Вовк,
 
Ледве що плететься,
 
Аж дивиться: із лошам
 
Кобила пасеться.
 
 
 
Підійшов він і туди,
 
Став на задні п’яти,
 
Просить собі на обід
 
В Кобили лошати.
 
 
 
Та і каже, що: «Не дам!
 
Не моє лошатко,
 
А от, – каже, – на горі
 
Ходить його татко!»
 
 
 
Вовк до огиря іде,
 
Став його благати,
 
Щоби йому на обід
 
Лоша теє дати.
 
 
 
А той каже йому: «Стій!
 
Пораджуся мами».
 
Обернувся, як кресне
 
Вовка копитами!
 
 
 
Аж на гони старигань
 
Полетів до лиха,
 
Покотився разів п’ять,
 
Підійнявся стиха.
 
 
 
Іде далі старий Вовк,
 
Ледве що плететься,
 
Аж з пацятами Свиня
 
На горі пасеться.
 
 
 
Іде, бідний, і туди,
 
Став на задні п’яти,
 
Просить собі на обід
 
Їдного пацяти.
 
 
 
Та і каже, що: «Не дам,
 
Не мої пацята,
 
А он, – каже, – попроси,
 
Коли хочеш, тата».
 
 
 
Вовк іде до Кабана.
 
Став його благати,
 
Щоби йому на обід
 
Поросятко дати.
 
 
 
А той його примостив
 
Задом над скалою,
 
Та спереду як турнув
 
Вовка головою!
 
 
 
То так бідний старигань
 
З гори й покачався…
 
І лежав він та й лежав,
 
Далі обізвався:
 
 
 
«Отак, – каже, – коли хоч
 
Що-небудь робити,
 
То до батька не ходи
 
Поради просити!»
 
 
7 июля [1859].