Лірникові думи

 
 
Господь ходить в білім світі, 
 
Іде коло ставу, 
 
Аж чоловік на вершині, 
 
Скошує отаву.
 
 
 
І що скосить - його жінка 
 
Й діти забирають. 
 
І відносять на горбочок, 
 
Буду накривають.
 
 
 
І та буда незнати-що, 
 
Людям сміх казати -
 
Блекотянії підпори, 
 
Лободині лати...
 
 
 
«Що ти робиш? - господь каже.-
 
Помагай-бі, батьку!» 
 
«А що ж роблю? та же бачиш, 
 
Що будую хатку».
 
 
 
«Бійся бога, чоловічеі - 
 
Став господь казати.-
 
Як ти будеш в сії хаті 
 
Зиму зимувати?»
 
 
 
«Мені на зиму не треба, 
 
Я і сю покину, 
 
Тілько місяць маю жити, 
 
Через місяць згину».
 
 
 
«Як же ж жінка твоя й діти?» -
 
Став господь питати. 
 
«А я знаю? Може, підуть 
 
До чужої хати».
 
 
 
І здихнув господь, і каже: 
 
«Недобрії люде! .. 
 
Не будете же ви знати, 
 
Коли смерть вам буде...»
 
 
 
І сказав бог - віддалився, 
 
Ходить понад ставом, 
 
І от сонце спочиває, 
 
Смеркне незабаром.
 
 
ХV
 
 
Розляглися скрізь тумани, 
 
Закотилось сонце!
 
І приходить в село господь 
 
Під їдно віконце.
 
 
 
І поглянув господь в хату. 
 
В хаті - як годиться. 
 
Не димить убога скалка, 
 
Каганець блищиться.
 
 
 
Сам хазяїн кінець стола 
 
Сидить, в кармазині, 
 
А сусід стоїть, бідняка, 
 
В сірії свитині.
 
 
 
Бідний плаче і ридає, 
 
Багач, ні словечка. 
 
Межи ними, як той каже, 
 
Була суперечка.
 
 
 
І убогий, і багатий 
 
Поле разом мали.
 
Разом вони обробляли,
 
Разом засівали.
 
 
 
І на щастя біднякові 
 
Жито уродило,
 
А багатому все поле 
 
Куколем заплило.
 
 
 
І відрікся багач поля,- 
 
Боже, твоя воля! - 
 
Да і каже: «Котре гарне, 
 
То те моє поле...»
 
 
 
І зачалась межи ними 
 
З того суперечка. 
 
Бідний просить, бідний молить, 
 
Багач - ні словечка.
 
 
 
Наостаток ніби зм'якнув 
 
І бідному каже: 
 
«Завтра нас сам бог розсудить 
 
І поля покаже!»
 
 
XVI
 
 
Вбогий вийшов, а багатий 
 
В опівнічку саму 
 
Серед поля убогого 
 
Викопує яму.
 
 
 
І садовить у ту яму 
 
Дитя своє враже, 
 
І соломою вкриває, 
 
І до него каже:
 
 
 
«Гляди ж,- каже,- як спитаю, 
 
Чиє сеє поле, 
 
То ти крикни: «Твоє власне, 
 
А бідного голе».
 
 
 
А убогий і не знає. 
 
Рано поставали, 
 
Позбирали всю громаду, 
 
Коло поля стали.
 
 
 
І багатий ізняв шапку 
 
І зачав питати: 
 
«Скажи, боже, хто тут сіяв, 
 
Вбогий чи багатий?»
 
 
 
«Ні, не вбогий, а багатий!» - 
 
Голос одвічає, 
 
А тим часом з-меж народу 
 
Господь виступає.
 
 
 
Виступає й багачеві 
 
Став він говорити:
 
«З сего часу син твій буде 
 
Вічне землю рити».
 
 
 
І сказав усе народу, 
 
Да і віддалився... 
 
А народ поглянув в яму - 
 
В ямі кріт лиш рився.
 
 
XVІI
 
 
Вгамувалися багаті 
 
І не обдирали.
 
Лиш не сим, то другим люде 
 
Бога прогнівляли.
 
 
 
Було святенько, неділя, 
 
Дзвони задзвонили, 
 
І до церкви на молитву 
 
Каждого будили.
 
 
 
Добрі люде позбуджались, 
 
Як годиться, вмились, 
 
Надягнули, хто що має, 
 
Богу помолились.
 
 
 
І на утрені стояли 
 
В церковці святії!
 
Но не так-то воно було 
 
В їдній хаті злії.
 
 
 
І там, правда, позбуджались 
 
Да роботу мають:
 
Їдні - закришку щипають, 
 
Ті - дрова рубають.
 
 
 
Господиня їсти варить, 
 
А господар хати... 
 
Ще до служби пообідав 
 
І пішов орати.
 
 
 
І оре він серед поля, 
 
На воли гукає, 
 
Аж Христос іде до него, 
 
Йому розважає:
 
 
 
«Що ти робиш, чоловіче? 
 
Неділенька! Свято!» 
 
«Таких свят,- плугатар каже, 
 
Єсть в року багато!»
 
 
 
І скарав його син божий 
 
Карою своєю: 
 
Плуг, плугатар і погонич 
 
Щезли під землею.