Лірникові думи

X
 
 
Загатив бог стави всюди, 
 
Став і гадь збирати, 
 
Став збирати, замовляти 
 
І в мішок складати.
 
 
 
І зібрав він всі гадюки, 
 
Які тілько були. 
 
Петро  [20] з Павлом  [21] приступили, 
 
Кінці зашморгнули.
 
 
 
І бог вибрав чоловіка, 
 
Посилає в гори
 
І мішок той з гори каже 
 
Кинути у море.
 
 
 
«Не розв'язуй лиш, небоже!- 
 
Господь йому каже,- 
 
А то горе тому буде,
 
Хто його розв'яже ...»
 
 
 
І узяв він мішок з гаддю, 
 
Йде і розважає: 
 
«Що ж то мені подивитись, 
 
Хто теє пізнає? ..»
 
 
 
І зайшов він меж горами 
 
Під їден місточок, 
 
Оглянувся, і нагнувся, 
 
І гризе шнурочок. 
 
 
 
Пук шнурочок! а із міха 
 
Як підуть гадюки! 
 
І чоловік тілько ахнув 
 
І заломив руки.
 
 
 
Аж надходить тут і господь 
 
І зачав казати: 
 
«Хто розсипав ті гадюки, 
 
Мусить позбирати».
 
 
 
І крилами стали руки, 
 
Рогом ніс облився 
 
І з цікавого сіроми 
 
Бусель ізробився!
 
 
XI
 
 
Ізробився з него бусель, 
 
Да все розум має, 
 
І чи добрі, чи злі люде -
 
Добре розважає.
 
 
 
І подякувати вміє, 
 
Да й наробить горя. 
 
Раз весною прилетіли 
 
Буслі із-за моря.
 
 
 
Прилетіли і літали, 
 
Місця добирали 
 
І на клунях двох сусідів 
 
Гнізда збудували.
 
 
 
Їден добре прийняв гостей, 
 
Нічого казати.
 
В него любенько ходили 
 
Буслі коло хати.
 
 
 
А у другого всі діти 
 
З клуні не злізали, 
 
Горобців в гнізді шукали, 
 
Яйця зачіпали.
 
 
 
І найшов сердитий бусель 
 
До гороху стежку. 
 
В темну нічку приніс з поля 
 
3 вогнем головешку.
 
 
 
І до рання, ще до світа, 
 
Все вогнем там сіло. 
 
А у доброго сусіда 
 
Було інше діло.
 
 
 
Там в ту пору приніс бусель 
 
Калиточку злота! 
 
От така-то, добрі люде, 
 
З буслями робота!
 
 
XII
 
 
А тим часом люде стали 
 
Штуків добирати 
 
І усюди коло ставу 
 
Млини будувати.
 
 
 
І на диво збудували! 
 
Воду лиш пускають- 
 
Вода б'ється об колеса, 
 
Колеса кружляють.
 
 
 
І зубами веретено 
 
Колесо хватає, 
 
Веретено, як на жорнах, 
 
Камінь обертає.
 
 
 
А на верха й кіш готовий. 
 
Хлопче, не журися, 
 
Тілько всипав - склади руки 
 
Та муки дивися.
 
 
 
Вода скрупить, вода змеле, 
 
Вода зшеретує. 
 
Сходьтесь, люде, і меліте, 
 
Вода не коштує!
 
 
 
Так воно-то, люде добрі, 
 
Та не так ведеться, 
 
І за мірою і грішми 
 
Мельник всюди пнеться.
 
 
 
Да тепер іще нічого, 
 
Хоть мірчук збирають, 
 
Але видно, що ще трохи 
 
Бога в серці мають.
 
 
 
А спочатку ... не дай боже, 
 
Як вони збирали -
 
Не десяту, як ведеться, 
 
А четверту брали.
 
 
XIІІ
 
 
І дочувся Христос-господь, 
 
Думоньку гадає, 
 
Взяв з собою Петра-Павла, 
 
Млини оглядає.
 
 
 
І де прийде - утішає 
 
Бідную громаду. 
 
І мельника научає, 
 
Дає добру раду.
 
 
 
І задумав їден мельник 
 
Бога налякати.
 
Щоб не дати свого злого 
 
Млина оглядати.
 
 
 
Лиш не бога ошукати, 
 
Господь знає теє, 
 
І все наше господь знає, 
 
Добреє і злеє.
 
 
 
Тілько господь з Петром-Павлом 
 
Став на міст ступати,
 
Аж став мельник із-під моста 
 
Як медвідь ревати.
 
 
 
«Рева й же ти, чоловіче! -
 
Господь йому каже,-
 
А у млині замість тебе 
 
Нечистий заляже».
 
 
 
І той мельник ізмінився, 
 
І медведем стався. 
 
І на задніх тілько лапах 
 
Людський знак остався.
 
 
 
А в млині його чортяки 
 
Тютюн сушать, стелють, 
 
І, як північ наступає, 
 
На табаку мелють.
 
 
ХІV