Лірникові думи

 
 
Перед тим, як мав на землю 
 
Господь появитись, 
 
Було гірко в світі жити, 
 
Гірко І родитись.
 
 
 
Все в нім було зопсувалось, 
 
Попереверталось, 
 
І будівля світовеє 
 
Мало що трималось.
 
 
 
Ріки в море поспливали,-
 
Нікому спинити!.. 
 
І нічого було істи, 
 
І нічого пити.
 
 
 
Надаремне бідні люде 
 
Плугом землю рили, 
 
Надаремне гірким потом 
 
І слізьми росили.
 
 
 
Земля все була як камінь, 
 
Хліба не родила 
 
І від вітру, як дорога, 
 
Порохом пилила.
 
 
 
Да і люде - сказать правду, 
 
Пуття мало мали: 
 
Божих свят не шанували, 
 
Посту не тримали ..
 
 
 
Багатії гайнували, 
 
Обдирали бідних, 
 
Не раз руки підіймали 
 
Ріднії на рідних.
 
 
 
А найбільше лихо було, 
 
Що смерть свою знали: 
 
І всі пили і гуляли, 
 
За дітей не дбали.
 
 
 
І не було пуття в світі!.. 
 
Все в нім зопсувалось. 
 
Вже й будівля світовеє 
 
Страшно хилиталось.
 
 
II
 
 
Видить господь, видить творець, 
 
Що мир погибає,"-
 
Архангела Гавриїла  [13]
 
З неба посилає.
 
 
 
Посилає в Назарету  [14]
 
До діви Марії-  [15]
 
Передати її з неба 
 
Вісті дорогії.
 
 
 
Передати її вісті, 
 
Що бог з неба сходить 
 
І що бога, як дитину, 
 
Свята діва родить ...
 
 
 
І явився ангел божий 
 
До діви Марії,
 
І Марія з того часу 
 
Стала у надії.
 
 
 
І не сміла свята діва 
 
Людям показатись, 
 
І не сміла і зачала 
 
Від людей ховатись.
 
 
 
І от господа повести 
 
Врем'я наступає, 
 
І до міста Віфлеєми  [16]
 
Діва поспішає.
 
 
 
І там в місті Віфлеємі 
 
В опівнічну пору 
 
Породила вона сина, 
 
Як ясную зорю.
 
 
 
Породила бога в шопі, 
 
В яслах положила 
 
І з морозу чи зі встиду 
 
Сіном притрусила.
 
 
III
 
 
І приходить кінь до ясел, 
 
І став сіно брати. 
 
І зачав він Христа-бога 
 
В яслах розкривати.
 
 
 
І побачив віл нужденний, 
 
І коня зганяє. 
 
І став, дихає над богом, 
 
Бога зогріває ..
 
 
 
І говорить свята діва 
 
Доброму волові: 
 
«Будеш же ти ситий вбога. 
 
Мати хліб готовий.
 
 
 
А ти, коню, будеш їсти, 
 
Їсти не покинеш, 
 
Доки сам ти коло їдла 
 
Лопнеш та не згицеш ...»
 
 
 
З того часу віл пасеться, 
 
А прийде додому -
 
Він завсігди божу жуйку 
 
Має в роті свому.
 
 
 
А кїнь їсть і все голоден, 
 
Кілько хто не кине; 
 
І як буде - не покине, 
 
Поки сам не згине! ..
 
 
 
А тим часом радість стала, 
 
Яка не бувала, 
 
Над вертепом зоря ясна 
 
Світло засіяла.
 
 
 
І над небом і землею 
 
Ангели літають, 
 
«Слава богу і мир людям»,-
 
Весело співають.
 
 
ІV
 
 
Серед поля на степові 
 
Пастухи стояли 
 
І у буді в опівночі 
 
Думоньку гадали.
 
 
 
Вдруг зірниця загорілась, 
 
Світить дуже ясно, 
 
Над шопою заблищалось. 
 
Ніби сонце красно.
 
 
 
Вийшли з буди і зачали 
 
Диво розглядати, 
 
Аж злітає ангел з неба 
 
І зачав казати.
 
 
 
Що в вертепі бог родився, 
 
З діви воплотився, 
 
Як дитина, пеленами
 
Бідно уповився.
 
 
 
І зачали пастухи ті 
 
Думоньку гадати,
 
Як тут богу поклонитись 
 
І чим дарувати? ..
 
 
 
І вибрали ягня гарне, 
 
Щиро помолились 
 
І приходять до вертепу, 
 
Богу поклонились.
 
 
 
Поклонились вони богу, 
 
Подарунок дали 
 
І з душею, щирим серцем 
 
Богові сказали:
 
 
 
«Прийми, боже неба, землю! 
 
Нашу, чисту віру.
 
Нехай тобі наша віра 
 
Буде за офіру!»
 
 
V
 
 
А тим часом зоря ясна, 
 
Ясная приміта, 
 
Була видна і в Персиді,  [17]
 
Аж на кінці світа.
 
 
 
І в Персиді на пораду 
 
Три царі зібралось 
 
І зачали мудрувати, 
 
Що на світі сталось.
 
 
 
Мудрували і гадали, 
 
І на тім в них стало, 
 
Що такий цар народився, 
 
Як ще не бувало.
 
 
 
І взяли вони ливану, 
 
Золота й кадила, 
 
І пішли собі в дорогу, 
 
Як зоря водила.
 
 
 
І приходять до вертепа, 
 
Бога увидали,
 
Поклонилися низенько 
 
І дари давали.
 
 
 
І їден дав йому смирну, 
 
І став говорити: 
 
«Жичу тобі, новий царю, 
 
У розкошах жити!»
 
 
 
Другий золотом дарує 
 
І зачав казати: 
 
«Жичу тобі, новий царю, 
 
Щоби-сь був багатий!..»
 
 
 
Третій богу, як дитині, 
 
Свій ливан приносить 
 
І у бога йому сили 
 
І здоровля просить.
 
 
 
І віддали свої дари, 
 
Ще раз поклонились 
 
І веселі у Перейду 
 
Знову возвратились.