Пісні

  
ПІСНЯ
 
 
 
Згадай ме­не, ми­ла,
 
Ранньою вес­ною,
 
Як зав'яне квітка
 
В те­бе під но­гою
 
І за­сох­не до вес­ни, -
 
Тоді ме­не, ми­ла, спом'яни!
 
Згадай ме­не, ми­ла,
 
Як пташ­ка заб'ється
 
В залізную клітку,
 
Сама розіб'ється
 
І за­ги­не без ви­ни, -
 
Тоді ме­не, ми­ла, спом'яни!
 
Згадай ме­не, ми­ла,
 
В тяж­кую при­го­ду,
 
Як твоя об­руч­ка
 
Звалиться на во­ду
 
І не вий­де з гли­би­ни, -
 
Тобі ме­не, ми­ла, спом'яни!
 
 
15 ав­гус­та
  
НЕ КИ­ДАЙ МЕ­НЕ...
 
 
 
Не ки­дай ме­не,
 
Моя ча­роч­ко!
 
Не же­ни ме­не
 
Ти, шин­ка­роч­ко!
 
Не же­ни ме­не,
 
Дай упи­ти­ся.
 
В те­бе, брид­кую,
 
Улюбитися!
 
Не без жінки я,
 
Не без ха­ти я,
 
Все у ме­не є,
 
Відьмо кля­тая!
 
Хліба до­си­та
 
Маю в засіку,
 
Маю во­ли­ка,
 
Маю й пасіку.
 
Моя ха­точ­ку -
 
Повна ча­шеч­ка;
 
Моя жіноч­ка -
 
Мов та пта­шеч­ка;
 
Та тяжкі мої
 
Болі більнії,
 
Бо не маю я
 
Волі вільної!..
 
Запряжу во­ли -
 
Потом ми­юся;
 
Розпряжу во­ли -
 
Набік хи­лю­ся;
 
Повалюсь на бік -
 
Не здріма­юся;
 
Знов на пан­щи­ну
 
Підіймаюся.
 
Відроблю чу­же:
 
"Жінко-душечко!
 
Приголуб ме­не,
 
Щебетушечко!"
 
А во­на у плач,
 
Розголоситься,
 
На своє же­не,
 
Бо й не про­ситься…
 
Робиш - сил не­ма,
 
Спина кри­виться,
 
А во­на на те
 
Та й не ди­виться.
 
Робиш - сил не­ма,
 
Похиляєшся,
 
А во­на у плач:
 
"Запиваєшся!"
 
О, я п'ю те­пер,
 
Жінко лю­бая,
 
Не ки­дай ме­не,
 
Чарко гру­бая!
 
Не ки­дай ме­не,
 
Моя ча­роч­ко;
 
Не же­ни ме­не
 
Ти, шин­ка­роч­ко!
 
Не же­ни ме­не -
 
Дай упи­ти­ся,
 
В те­бе, брид­кую,
 
Улюбитися!
 
 
  
НАУКА
 
 
 
Дочекався я
 
Свого свя­тонька
 
Виряджала в світ
 
Мене матінка.
 
Виряджала в світ
 
Мати рідная
 
І про­мо­ви­ла
 
Мені, бідная:
 
"Нехай, си­ну мій,
 
Ми пра­цюємо.
 
Нехай цілий вік
 
Ми го­рюємо;
 
Нехай сох­ну я,
 
Тато гор­биться,
 
Ти на світ пог­лянь,
 
Що там ро­биться, -
 
Та не всі ж, як ми,
 
В землі ри­ються, -
 
Може, є такі,
 
Що і ми­ються;
 
Та не всі ж, як ми,
 
Димом ку­ряться, -
 
Може, є такі,
 
Що й не жу­ряться.
 
Коли знай­деш їх,
 
Милий си­ноч­ку,
 
Ти скло­ни се­бе,
 
Як би­ли­ноч­ку,
 
Ти скло­ни се­бе,
 
Як би­ли­ноч­ку, прос­те­ли се­бе,
 
Як ряд­ни­ноч­ку.
 
Спина з по­хи­лу
 
Не іскор­читься,
 
Чоло з по­ро­ху
 
Не ізмор­щиться.
 
Спина з по­хи­лу
 
Не ізкри­виться,
 
Зато сту­пить пан
 
Та й по­ди­виться;
 
Зато сту­пить пан
 
На покірно­го
 
І прий­ме те­бе,
 
Як добірно­го.
 
І в го­ди­ноч­ку -
 
На дра­би­ноч­ку.
 
І підеш тоді,
 
Милий си­ноч­ку,
 
І з па­на­ми сам
 
Порівняєшся,
 
В сріблі-зо­лоті
 
Закупаєшся;
 
В сріблі-зо­лоті
 
Закупаєшся,
 
З по­лем батько­вим
 
Розпрощаєшся!"
 
Але ста­ло­ся
 
Друге свя­тонько:
 
Виряджав у світ
 
Мене ба­тенько.
 
Виряджав ме­не,
 
Путь по­ка­зу­вав,
 
Говорив мен
 
І при­ка­зу­вав:
 
"Видиш, си­ну мій,
 
Як пра­цюємо,
 
Видиш, си­ну мій,
 
Як го­рюємо.
 
Кождий на світі
 
На то ро­диться…
 
Не ди­вись на світ,
 
Що там ро­биться!
 
І на пчіл пог­лянь:
 
Є ро­бучії,
 
Але й трутні є
 
Неминучії.
 
Так і на світі:
 
Їдні ри­ються,
 
Другі по­том їх
 
Тілько ми­ються.
 
Будь ти прок­ля­тий,
 
Милий си­ноч­ку,
 
Як пігнеш та­ким
 
Свою спи­ноч­ку;
 
Як пігнеш та­ким
 
Свою спи­ноч­ку,
 
Як прос­те­лиш­ся
 
На ряд­ни­ноч­ку.
 
І чо­ло тобі
 
Нехай змор­щиться,
 
І хре­бет тобі
 
Нехай скор­читься!
 
Ти тікай від них,
 
Як від га­ди­ни,
 
Ти не жди від них
 
Перекладини;
 
Ти не жди від них
 
Перекладини,
 
Ти у світ іди
 
На ог­ля­ди­ни.
 
Ти у світ іди,
 
Милий си­ноч­ку,
 
Ти усе спізнай -
 
І би­ли­ноч­ку.
 
Тоді з світом ти
 
Порівняєшся,
 
В добрі-ро­зумі
 
Закупаєшся,
 
В добрі-ро­зумі
 
Закупаєшся,
 
З по­лем батько­вим
 
Привітаєшся!"