Приказки

  
РОЗУМНИЙ ПАНИЧ
 
 
 
Привіз дідич раз на свята
 
Зi школи сина
 
I не може натішитись,
 
Що вчена дитина.
 
 
 
Раз здибає гуменного
 
I тому хвалиться:
 
«Ото, - каже, - мій синочок
 
Як у школі вчиться!..
 
 
 
Та i розум, що за розум!
 
Як тобі, Іване?»
 
«А Meнi то щось не так-то
 
Здаеться, мій пане!
 
 
 
Бо якби наш панич мали
 
Розуму доволі,
 
То нічого їм би було
 
Вчитися у школі!»
 
 
  
МША
 
 
 
Здумав дідич помолитись,
 
Добрая душа!
 
Посилає до костьолу,
 
Чи правиться мша.
 
 
 
Пішов козак до костьолу,
 
О світі забув...
 
Подивився, роздивився,
 
Назад повернув...
 
 
 
«А правиться мша в костьолі?» -
 
Дідич запитав.
 
«А бог його святий знає! -
 
Козак відвічав. -
 
 
 
Мшить не мшить, музики грають,
 
А ксьондз coбi п’є:
 
Має бути, що i костьол
 
Жидам продає!..»
 
 
  
ПОЛЬСЬКИЙ I РУСЬКИЙ КІТ
 
 
 
Несе м’ясо руський кіт,
 
Польський вихилясом:
 
«Що ти, котику, несеш?»
 
А той каже: «М’ясо!»
 
 
 
Та як «М’ясо!» вимовляв,
 
М’ясо i упало,
 
I з ним польського кота
 
В минуті не стало.
 
 
 
Несе м’ясо польський кіт.
 
Руський i питає:
 
«Що ти, котику, несеш?»
 
«Mieso!»- відвічає.
 
 
 
I як «Miеso!» вимовляв,
 
To так стиснув зуби,
 
Що бідняка, руський кіт,
 
Лиш облизав губи.
 
 
  
ЗЕЛЕНИЙ ПЕС
 
 
 
Зайшов німець раз на бал,
 
3 панною сідає,
 
Мовчить-мовчить, далі раз
 
Сусідку питає:
 
 
 
«Чи зелений коли пес
 
Пані не здибала?»
 
«Та нi, - каже, - або що?» -
 
Німця запитала.
 
 
 
«Та нічого, - каже той, -
 
Я так лиш питався,
 
Бо з зеленим, пані, пес
 
I я не здибався!»
 
 
  
ЛИСТ
 
 
 
Іден дідич мав у школах
 
Кохану дитину,
 
Ото раз до неї й пише:
 
«Милий ти мiй сину!
 
 
 
Як ти здоров - слава богу,
 
А як добре вчишся,
 
То не візьме тебе дідько,
 
Про те не журися;
 
 
 
Моя жінка, твоя мати,
 
Без відома мого
 
Посилає на opixи
 
Toбi золотого.
 
 
 
А я тобi посилаю
 
Старі ногавиці,
 
Зроби coбi жупанину,
 
3 рештків - рукавиці,
 
 
 
Та учися, милий сину,
 
Та читай багато,
 
Бо ти дурнем зостанешся,
 
А я- твоїм татом!»
 
 
  
ЖИВОТИНА
 
 
 
«Де то, доню, животина
 
Так?!»
 
«То то, мамо, коло тина
 
Дяк.
 
Все, бувало, грає, грає
 
Та й...
 
Все, бувало, примовляє:
 
«Дай!»
 
Раз підсунув було ручку
 
В то...
 
А я кажу: «Дай обручку,
 
То...»
 
A він каже: «На обручку!
 
Дай!»
 
Я пустила його ручку,
 
Та й!»
 
 
8 мая
  
СЛАБИЙ ЗУБ
 
 
 
Сидить шевчик на стільці
 
На кумові постільці
 
Пришиває латку.
 
Аж у сінях двері - скрип!
 
Далі двері в хату рип! -
 
Шелеп кум у хатку!
 
 
 
«Здоровенькі ви були!
 
А що ж мої постоли -
 
Вже, мабуть, готов!?»
 
«Зараз будуть... Погодіть,
 
Що ж ви стогнете, як дід?
 
Чи вже ж нездорові?»
 
 
 
«Та не то щоб, боже, крий,
 
Був я дуже так слабий,
 
А так тілько нудно;
 
Розболівся вражий зуб
 
Та зapic тобі, як дуб,
 
Що й вирвати трудно...»
 
 
 
«Не журіться, - каже швець, -
 
А сядьте-но на стілець!..»
 
На стілець саджає,
 
В дратву зуба замотав,
 
Кінці разом посплітав,
 
До ноги чіпляє.
 
 
 
Але, звісно, у шевців
 
Все дірявії стільці,
 
Щоб то не душило.
 
Ото шевчик i зайшов,
 
Стихача діру найшов
 
Та хвать кума шилом!...
 
 
 
Кум підскочив, як той цап,
 
Та рукою ззаду лап
 
За грішнeє тіло:
 
«Недаремне ж я стогнав,
 
От коріння попускав -
 
Аж там заболіло!»
 
 
  
ЖОНАТИЙ
 
 
 
Била жінка мужика
 
Та й вигнала з хати.
 
Пішов, бідний, по полях
 
Притулку шукати.
 
Ходив, бідний, цілий день,
 
Все кляв молодицю,
 
Наостаток десь заліг
 
На руді в копицю.
 
Аж дивиться на руду,
 
Що бугай хороший
 
Ходить coбi по траві,
 
Мукає з розкоші,
 
Та й i каже неборак:
 
«Щасливий ти, брате,
 
Колись i я так співав,
 
Як був нежонатий!»