На крилах пісень

  
«МАМО, ІДЕ ВЖЕ ЗИМА…» 
 
 
 
«Мамо, іде вже зима, 
 
Снігом травицю вкриває, 
 
В гаю пташок вже нема… 
 
Мамо, чи кожна пташина 
 
В вирій на зиму літає?» – 
 
В неньки спитала дитина. 
 
 
 
«Ні, не кожна, – одказує мати, – 
 
Онде, бачиш, пташина сивенька 
 
Скаче швидко отам біля хати, – 
 
Ще зосталась пташина маленька». 
 
 
 
«Чом же вона не втіка? 
 
Нащо морозу чека?» 
 
 
 
«Не боїться морозу вона, 
 
Не покине країни рідної, 
 
Не боїться зими навісної. 
 
Жде, що знову прилине весна». 
 
 
 
«Мамо, ті сиві пташки 
 
Сміливі, певно, ще й дуже, 
 
Чи то безпечні такі, – 
 
Чуєш, цвірінькають так, 
 
Мов їм про зиму байдуже! 
 
Бач – розспівалися як !» 
 
 
 
«Не байдуже тій пташці, мій синку, 
 
Мусить пташка малесенька дбати, 
 
Де б водиці дістати краплинку, 
 
Де під снігом поживку шукати». 
 
 
 
«Нащо ж співає? Чудна! 
 
Краще шукала б зерна!» 
 
 
 
«Спів пташині потіха одна, – 
 
Хоч голодна, співа веселенько, 
 
Розважає пташине серденько, 
 
Жде, що знову прилине весна». 
 
 
[1891] 
  
«ТІШСЯ, ДИТИНО, ПОКИ ЩЕ МАЛЕНЬКА…» 
 
 
 
Тішся, дитино, поки ще маленька. 
 
Ти ж бо живеш навесні, 
 
Ще твоя думка літає легенька, 
 
Ще твої мрії ясні. 
 
 
 
Мрія полине із думкою вкупці 
 
Геть у далекі світа, – 
 
Крил не втинай сизокрилій голубці, 
 
Хай вона вільно літа! 
 
 
 
Чи пам’ятаєш ти казку-дивницю, 
 
Як то колись принесла 
 
Тую цілющу-живущу водицю 
 
Дрібна пташина мала? 
 
 
 
Їй не страшні були дикі простори, 
 
Скелі і хвилі морські, 
 
Перелітала найвищії гори, – 
 
Мала крильцята прудкі. 
 
 
 
Так твоя думка швиденько полине, 
 
Тільки їй волю даси, 
 
І принесе з чарівної країни 
 
Краплю живої роси. 
 
 
 
І як приступить журба невсипуща 
 
Та до серденька твого, – 
 
Тая росиця цілюща-живуща 
 
Буде живити його. 
 
 
 
Хай же та мрія із думкою вкупці 
 
Лине в незнані світа, – 
 
Крил не втинай сизокрилій голубці, 
 
Хай вона вільно літа! 
 
 
[1891] 
  
ВЕСНЯНКА 
 
 
(Сестрі Олесі) 
 
 
 
Як яснеє сонце 
 
Закине свій промінь ясний 
 
До тебе в віконце, – 
 
Озвись на привіт весняний. 
 
Олесю, серденько, 
 
Співай веселенько! 
 
Весняного ранку 
 
Співай, моя люба, веснянку! 
 
 
 
Як бідну первістку, 
 
Дочасну, морози поб’ють 
 
І кущик любистку 
 
Холоднії роси поллють, – 
 
Не плач, моя роже, 
 
Весна переможе! 
 
Весняного ранку 
 
Співай, моя люба, веснянку! 
 
 
 
Як дрібнії дощі 
 
Заслонять нам світ навесні, 
 
Як нам молодощі 
 
Пов’ються у хмари сумні, – 
 
Не тратьмо надії 
 
В літа молодії! 
 
Весняного ранку 
 
Співаймо, сестрице, веснянку! 
 
 
 
На літо зелене 
 
Поїду я геть в чужий край, 
 
Згадай же про мене, 
 
Як підеш по квіти у гай. 
 
Спогадуй, Олесю, 
 
Сестру свою Лесю! 
 
Весняного ранку 
 
Даю тобі сюю веснянку! 
 
 
[6 квітня 1890 p.]