Рубаї (з іл.)

* * *
 
 
31
 
Що глина гончарам? Не варт нічого!
 
Нікчемний прах! А розсудили б строго,
 
Вони б її не м'яли й не топтали:
 
Це прах батьків, хай мають жаль до нього!
 
 
* * *
 
 
32
 
Наказують: «Не пий, тепер у нас шабан!»
 
I знов: «Тепер раджаб, не заглядай у жбан!»
 
Ну що ж! Коли ці два для Бога та Пророка,
 
Ми надолужимо у місяць рамазан!
 
 
* * *
 
 
33
 
Чому, о небеса, у недотепи-скнари
 
Є лазня, млин і сад, є табуни й отари,
 
А праведному й корж нелегко дістається?
 
Не шани варті ви, а злого глуму й кари!
 
 
* * *
 
 
34
 
Не плач у злигоднях, ти ж не мале дитя;
 
Ті, що пішли від нас, пішли без вороття;
 
Із рук не випускай ні серця, ні коханки,
 
Будь завжди з келихом - і не марнуй життя!
 
 
* * *
 
 
35
 
Не ті тепер часи, щоб друзів добирати.
 
З людьми на відстані привчайся розмовляти.
 
До найвірнішого пригляньсь розумним оком -
 
I ворога в ньому зумієш розпізнати.
 
 
* * *
 
 
36
 
Що знаєш ти? Адже ти сам - ніщо!
 
Ти вітер, дим, і весь твій крам - ніщо!
 
З обох боків у тебе небуття,
 
Ти весь в ньому, ти й тут і там - ніщо!
 
 
* * *
 
 
37
 
Ми загубили все, що назбирали;
 
Нам кігті смерті серце роздирали;
 
Ніхто не повернувся з-за могили
 
Розповісти про тих, що змандрували.
 
 
* * *
 
 
38
 
Вино й пихатому додолу шию гне,
 
Вузли розв'язує, розплутує складне.
 
Налий Іблісові* - і він перед Адамом
 
Дві тисячі разів чолом землі сягне.
 
 
 
* Мусульманський ангел, проклятий Богом за те, що не вклонився Адамові.
 
 
* * *
 
 
39
 
Ти вродою б затьмить Джемшідів келих міг,
 
О чашнику! Кладу тобі життя до ніг.
 
Дрібненька курява, очей моїх відрада,
 
Встає роями сонць від підошов твоїх!
 
 
* * *
 
 
40
 
Що Небо виграло, вдихнувши в мене душу?
 
Коли піду я геть, що в світі я порушу?
 
Кого я не питав, ніхто не пояснив,
 
Чому я в світ прийшов, чому я зникнуть мушу.
 
 
* * *
 
 
41
 
Я не шукаю втіхи у вині,
 
Аж поки горе не наллє мені;
 
В чужу сільницю не вмочу я хліба,
 
Аж поки серце не спряжу в вогні.
 
 
* * *
 
 
42
 
Я за Джемшідів трон і черепка не дам.
 
Вино поживніше за страви Маріам*.
 
Зітхання вранішнє з грудей п'яниці краще,
 
Ніж довгі молитви, що мурмотів Адхам**.
 
 
 
* Мати Ісусова.
 
** Суфійський шейх.
 
 
* * *
 
 
43
 
До гончара недавно я забрів,
 
Що з глини й Бога б виліпить зумів.
 
Та бачив я (сліпий хіба не бачив),
 
Що він не глину мне, а прах батьків.
 
 
* * *
 
 
44
 
Як скажуть вам, що я лихий пияк,
 
Невірний і найгірший із гуляк,-
 
Це правда. В кожного своя вподоба.
 
I в мене теж. Такий у мене смак!
 
 
* * *
 
 
45
 
Навіщо хмуриться і день у день журиться?
 
На цім шляху тобі не трапиться криниця.
 
Не в наших-бо руках всі наші справи. Долі
 
Скорися загодя - так мудрому годиться.
 
 
* * *
 
 
46
 
Ці трави, чашнику, що мерехтять у полі,
 
За тиждень схиляться і спорохніють долі.
 
Тож наливай вина, збирай квітки, бо швидко -
 
I не зоглядишся - як стануть луки голі.
 
 
* * *
 
 
47
 
Не з тих я, хто тремтить, коли в могилу гляне.
 
Той світ надійніший за це життя обманне.
 
Дав душу в позику мені Господь - і я
 
Знов поверну її, коли мій строк настане.
 
 
* * *
 
 
48
 
Цей світ - прихилище для звірів і людей,
 
Світань і сутінків стобарвний мавзолей,
 
Нікчемний залишок Джемшідових бенкетів,
 
Кістки Баграмові, що поглинає глей.
 
 

Купить полную версию книги