Рубаї (з іл.)

Ознакомительный фрагмент.

* * *
13
О Доле! Бідний нам ти приділяєш пай!
Звільни ж мене з тенет, за ворога не май!
Якщо ти з дурнями й низькими накладаєш,-
Ну що ж, тоді й мене за йолопа вважай!

* * *
14
Ті, що поклони б'ють, наслідують ослам,
Бо служать шахраям, шахрайський возять крам
І найдивніше те, що під покровом віри
Живуть кафірами* і продають іслам!

* Кафір - «невірний» у мусульманському світі.

* * *
15
В Каабі, в капищах,- дух рабства і покори.
Співають рабству гімн церковні дзвони й хори,
Міхраби*, храми, хрест - та це ж усе ознаки
Терпіння рабського, його міцні підпори!

* Міхраб - заглиблення в стіні мечеті.

* * *
16
Ви думкою найвищого сягнули,
Про Всеблагого теревені гнули,
А в тайне прозирнути не змогли:
Налепеталися - й навік заснули.

* * *
17
Ви в себе всесвіту ввібрали силу
I судите про нього - з небосхилу,
А суть пізнавши - наче небосхил,
Сягаєте чолом земного пилу.

* * *
18
I юних, і старих - всіх поглинає час,
I невеликий нам дається днів запас.
Ніщо не вічне тут: ми підемо так само,
Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.

* * *
19
Не буде рож - є колючки над яром;
Погасне світло - вдовольнишся жаром;
Не буде шейха й ханаки* - ну що ж:
Здобріємо дзвіницею й зуннаром**.

* Ханак - місце молитви, монастир.
** Зуннар - пояс, який носили християни в мусульманських державах.

* * *
20
Ти з глини сам зліпив мене, о Боже!
Ти ковдру тчеш мені і стелиш ложе.
Ніхто у голову мені, крім тебе,
Ані добра, ні зла вписать не може!

* * *
21
Той, хто усмішку дав устам дитячим,
Хто темряву послав очам незрячим,
Нічого нам не дав! Та ми не плачем,
Бо тільки горе навкруги ми бачим.

* * *
22
Як жаль, що молодість безслідно протекла,
Що в ступі Неба нас потовчено до тла!
О горе, горенько! I оком не змигнувши,
У прах вернулися, покинувши діла!

* * *
23
Хоч гарні щоки й кучері я маю
І станом кипарис переважаю,
Але спитайте, нащо Майстер вічний
В земнім саду зростив мене? Не знаю.

* * *
24
Від хліба, що Творець нам посилає,
Ніхто й малої скибки не відкрає.
Тож не турбуйсь про те, що в тебе є,
I не турбуйсь про те, чого немає.

* * *
25
Не бійсь, як серце я покину без керма:
Воно - як океан, у нього меж нема.
А суфій* - глек вузький, пітьми по вінця повний:
Дай крапельку йому - і вже він без ума!

* Суфій - послідовник суфізму, містично-аскетичного напрямку в мусульманстві.

* * *
26
Як жалко, що весна моя скінчилась
I книга юності навік закрилась!
Та пташечка, що молодістю зветься,
Звідкіль вона взялась? Куди поділась?

* * *
27
Якби мені до рук - скрижалі Долі,
Я розписав би їх по власній волі!
Із світу вигнав би всі смутки, болі,
Чолом небес досяг, не жив би долі!

* * *
28
Твій ворог - небеса коловоротні.
Без друзів ти, всі дні твої самотні.
Будь сам собою, не гадай про завтра,
В минуле не дивись, живи сьогодні!

* * *
29
Минають весни, зими пробігають,
Листочки книги нашої гортають.
Пий, не журись! I лікарі, крім хмелю,
Ніяких ліків од журби не знають.

* * *
30
Хай кожна мить, що в вічність промайне,
Тебе вщасливлює, бо головне,
Що нам дається тут,- життя: пильнуй же!
Як ти захочеш, так воно й мине.

Перейти к странице:

Предыдущая страница

Следующая страница