Пролісок

  
ДО МАТЕРІ
 
 
 
Мамо-голубко! Прийди подивися,
 
Сина від мук захисти!
 
Болі зі споду душі піднялися,
 
Що вже несила нести.
 
 
 
Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу,
 
Стогнеш сама у журбі;
 
Хай я в неволі конаю та плачу,-
 
Важче незмірно тобі.
 
 
 
Бачити більше тебе я не буду;
 
Не дорікай, а прости;
 
Та від людського неправого суду
 
Сина свого захисти!
 
 
 
І поглянуть навіть гірко,
 
І вбачається мені,
 
Що крізь хмари, ясна зірко,
 
Сяєш ти у вишині.
 
 
 
І сталось диво, славне з див:
 
Охаменулись слуги мряки;
 
Пророк в них душі розбудив,-
 
Додолу пали злодіяки.