Я, «Побєда» і Берлін
Часть 31 из 46 Информация о книге
ГеройСкажи нам, хто ти?Ми мусим то знатиІ своє життя тобі в руки віддати.На полі бою сили нерівні,Ти будеш за нас до смерті стояти.Ти, певно, той, кому правди замало.В старих уставах твоїх правил немає.Ти, певно, той, чиєю кров'юнаписана пісня нашої волі.Герой, герой, герой,Повертайся живим!Герой — ми маєм бути такі, як ти.Герой — ти нам потрібен живим.Герой — ми маєм бути такі, як ти.І люди, як стіни, проти себе стояли,Від страху смерті свою зброю стискали.І крикнув хтось: «Гей, пустіть молодого!Ми підем за ним — всі один до одного».Ти, певно, той, хто може і вміє,Кому себе спокійно довіриш.Ти, певно, той, чиєю кров'юНаписана пісня нашої волі.Герой — то не той, хто летить до сонцяІ, палячи крила, падає вниз,А той, хто вернеться до людей,Щоб їм показати, куди треба йти.Тягнися до сонця, не палячи крила,ти нам потрібен тільки живий,Тягнися до сонця...Герой, герой, герой,Повертайся живим!Герой — ми маєм бути такі, як ти.Герой — ти нам потрібен живим.Герой — ми маєм бути такі, як ти.ГодинникЧую, брате, що буде війна,Холодна і мокра, довга і зла.Квадратні на круглих будуть ітиЗа то, що ті рівні, як їх не крути.Візьми собі шалик, візьми собі плащ,Нікого не бійся, ніколи не плач.Ти знаєш дорогу і маєш ще час,Налий собі пива і випий за нас.Втікай, бо скоро буде війна,Шукай собі місце, де вар'ягів нема.Втікай, бо скоро буде війна!На-на-на-на...Втікай, бо скоро буде війна,Холодна і мокра, довга і хта.Втікай, бо скоро буде війна!Буде війна...А ще хтось додому напише листа,Як бомби літають і кулі свистять.Купи собі ровер і скоро жени,Бо можна не встигнути — близько бої.А в нас під ногами чужі хробаки,Тож дайте їм їсти, налийте води.Одінь окуляри з фіолетовим шклом,Так легше стіну пробивати чолом.Давай з тобою займатися любов'ю(Светрик)У вікні своємуХмари ти рахуєш.Я вже недалеко,Скоро ти мене почуєш.Давай з тобою займатися любов'ю!Під своїм светромТи ховаєш душу — я її не бачу,Тому светер зняти мушу.На своїх подушкахВишиваєш квіти.Я прийду до тебе,Щоб теплом своїм зігріти.Два озера, повні слізНіби посеред неба — два озера, повні сліз.Дуже близько до сонця, так далеко вже до землі.Ніхто не знає змісту слів «так, як в небі»,Ніхто не знає, тільки я — коло тебе.Дивні рухи руками — хвилі озера, повного сліз,Там глибоко під нами — видно нас на самому дні.Ніхто не знає змісту слів «так, як в небі»,Ніхто не знає, тільки я — коло тебе.Не висихають ніколи два озера, повні сліз,Малюють мовою світла німі зображення наших снів.Бо дуже близько до сонця, тому далеко так до землі.Очима кольору неба ти намалюєш знов тісамі два озера,повні сліз...Дивні людиБездумний манекен.Танцюють мої нерви в ритмі диско.Бездумна голова повторює словаПусті, як фарбований дим.Дивні люди, дивні люди...Під дивним світлом дуже дивні.Дивні люди, дивні люди...Під дивним світлом дуже дивні.Пульсує рівний час,Комп'ютер не зупиниться ніколи.Пульсує моя кров,Під тиском кіловат міксує мої рухи DJ.Дас із нот сіній туман, дас із груп отаван і т. д.Дивні люди, дивні люди...Під дивним світлом дуже дивні.Дивні люди, дивні люди...Під дивним світлом дуже дивні.Дикі людиТо не моє місто,То не моє світло,То не мої колегиІ я не сам.То не моє місце,Не моя одежа,То не мої сни,Не моє життя.То дикі люди, злі, як миші,Очі без лиця,То дикі люди будуть житиДовше, як ти сам...Чорно-біле світло,Всі брудні під'їзди,Та сіра маса зализує бруд.То не моє місце,То не мої стіни,Я не хочу жити і вмерти тут.То дикі люди, злі, як миші,Очі без лиця,То дикі люди будуть житиДовше, як земля...Хорий...Не йди ніде, я можу вмерти.Я хорий...Не йди ніде, лікуй мене.Я хорий...Не йди ніде, я можу вмерти.Я хорий...Я не знаю дороги,Я не бачу місця,Я не маю повітря,Я такий малий.То не моє місто,То не моє подвір'я,То не мої сусіди,То світ дурний.То дикі люди, злі, як миші,Очі без лиця,То дикі люди будуть житиДовше, як ти сам...Хорий...Не йди ніде, я можу вмерти.Я хорий...Не йди ніде, лікуй мене...Я хорий...Не йди ніде, я можу вмерти.Я хорий, хорий...То дикі люди, злі, як миші.Очі без лиця,То дикі люди будуть житиДовше, як ти сам...