Цар соловей

III
 
 
Оглянувся невидимець,
 
Поминай як звали!
 
Тілько крила на повітрі
 
Махами махали.
 
 
 
Полинула голубонька
 
Десь до полуночі,
 
І дивилися-дивились
 
Кримчукові очі.
 
 
 
І дивились, поки любка
 
В крапку не зменшилась,
 
Поки й крапка не іщезла,
 
В небі не розплилась.
 
 
 
«Нехай море висихає,
 
Камінь розпукає -
 
Таки знайду тебе, пташко!
 
Кримчук промовляє.-
 
 
 
Полети ти на край світу,
 
В ледянеє море,
 
Заховайся межи пущі,
 
Високії гори.
 
 
 
Не кримчук я - невидимець,
 
Коли за тобою
 
Я не стопчу кругом світу
 
Босою ногою.
 
 
 
О, найду я тую пташку,
 
Впаду на ї груди,
 
І чи миром, чи війною
 
Моя вона буде».
 
 
 
І насунув невидимку,
 
Зміряв слід очами
 
І пішов у степ шукати
 
Дівчини з крилами.
 
 
 
І блукав він по степові
 
Від самого рання,
 
І шукав він голубоньки
 
Зрання до смеркання.
 
 
 
І вже сонце погасає,
 
Вечір вечоріє,
 
Кримчук видить: на степові
 
Насип зеленіє.
 
 
 
Кругом насипу крутого
 
Утоптане поле,
 
Кругом поля все чорнобиль,
 
Перекотиполе.
 
 
 
І іде він через поле
 
Да і розважає:
 
«Коли поле так убито,
 
Хтось тут жити має.
 
 
 
Може, якраз попаду я
 
Пташку злотокрилу?»
 
І проходить через поле,
 
Лізе на могилу.
 
 
 
Вилізає. Нема пташки.
 
Нічого діяти!
 
Може, пташки нема й дома,
 
Треба почекати.
 
 
 
І сидить він і дрімає,
 
Аж ніч наступає,
 
Засвітили ясні зорі,
 
Місяць випливає.
 
 
IV
 
 
А царівна злотокрила
 
На всеношні була
 
І о пізнії вечері
 
На степи прибула.
 
 
 
І прибула на могилу,
 
Проскуру спожила,
 
Хоче спати... Що за диво!
 
Засвербіли крила.
 
 
 
«Стійте, крила, не свербіте,-
 
Любка обізвалась,-
 
Нема сили, щоб зо мною
 
Билась-воювалась.
 
 
 
Єсть над морем невидимець,
 
Але й його кості
 
Не занесе ворон чорний
 
До царівни в гості».
 
 
 
«А може, той невидимець
 
І сюда забрався?» -
 
І зняв кримку-невидимку,
 
Любі показався.
 
 
 
«Що ж, царевичу могучий?
 
Чи будемо битись?
 
Чи, як добрії сусіди,
 
Будемо миритись?»
 
 
 
«Не прийшов-єм я, царівно,
 
Із тобою битись,
 
А прийшов-єм помиритись,
 
З тобой оженитись».
 
 
 
«Дякую за добре слово
 
І мирюсь з тобою,
 
Но я нігди нічиєю
 
Не буду жоною.
 
 
 
Не можу я вийти замуж,
 
Поки силу маю,
 
І тогді не вийду замуж,
 
Як силу втеряю.
 
 
 
Бо хоть би сама я хтіла,
 
Не допустить сила,
 
Щоб жоною кому була
 
Пані злотокрила.
 
 
 
А відбийте в мене силу -
 
Що із мене буде?
 
Ні я людей не захочу,
 
Ані мене люде!..»
 
 
 
«Клянусь пеклом! - кримчук каже.-
 
Клянусь головою,
 
Як не миром, то війною,
 
А женюсь з тобою!
 
 
 
Лиш як крилам страшна кримка,
 
Кримці страшні крила,
 
Так самим нам не годиться
 
Битись, злотокрила.
 
 
 
А поставим в поле військо,
 
Військо буде битись,
 
А ми здалеку від себе
 
Будем лиш дивитись.
 
 
 
А з сим словом, злотокрила,
 
Будь же ти здорова!
 
Моє військо буде завтра,
 
Будь і ти готова».
 
 
V
 
 
У неділю злотокрила
 
Рано пробудилась,
 
Полетіла у столицю,
 
Богу помолилась.
 
 
 
Відслухала службу божу,
 
Проскуру узяла
 
І на степи повернулась,
 
На могилі стала.
 
 
 
Тілько стала на могилі,
 
Проскурку спожила,
 
Коли гляне - через степи
 
Іде вража сила.
 
 
 
І стріпнулася царівна
 
Обома крилами,
 
І посипались, як порох,
 
Коні з козаками.
 
 
 
І зайняли ціле поле,
 
І на полі грають,
 
Довгі піки виміряють,
 
Палашами мають.
 
 
 
Вогню крешуть, люльки курять,
 
Луки натягають,
 
Кричать, свистять, галасують,
 
Пісеньки співають.
 
 
 
І побавилась царівна,
 
Волос вириває
 
І гетьмана з булавою
 
До них посилає.
 
 
 
Як гетьмана увидали -
 
Не то щоб злякались,
 
А так, звісно, для порядку
 
В сотні позбирались.
 
 
 
Прийшов гетьман, обдивився:
 
«А що, милі братця?
 
Кримчук іде на царівну -
 
Треба воюваться».
 
 
 
«Та як треба, то і треба!» -
 
Козаки озвались
 
І всі разом з отаманом
 
У степи погнались.
 
 
 
І війна ж то закипіла!
 
Боже, твоя воле!..
 
Людські трупи, як солома,
 
Укривали поле.
 
 
 
А живії по коліна
 
У крівлі бродили
 
І різались, і рубались,
 
З місця не сходили.
 
 
 
І тогді лиш на степові
 
Різня перестала,
 
Як вся сила кримчукова
 
Покотом лежала.
 
 
 
Після того вражі трупи
 
Три дні хоронили
 
І над ними насипали
 
Високі могили.
 
 
 
А царевич невидимець
 
Із такого горя
 
Відцурався і царівни
 
І пішов до моря.