Над Тисою

Тисячний натовп яворян загув, замахав руками, капелюхами, кашкетами, хусточками.
Делегати конгресу, стоячи біля відкритих вікон, відповідали на привітання яворян.
Олекса додав пари. Поїзд набрав повну швидкість і вирвався за станційні стрілки, м'яко постукуючи по рейках, покотився по рівнині.
Кам'яниця, широка, в пологих берегах, зовсім уже не схожа на гірську річку, бігла поруч, справа. На її рівній поверхні лежали сині, з вкрапленими блискітками срібла, тіні передвечірнього неба. Попереду, куди мчав поїзд і куди несла свої обважнілі води Кам'яниця, палало темно-червоне море заходу сонця. Звідти, з цього сонячного моря, раптом виникла прикордонна арка, повита зеленню і червоною стрічкою. На стрічці було написано по-російськи і по-чеськи: «У наш вік всі шляхи ведуть до комунізму». За прикордонною аркою вишикувались сотні словацьких дівчат у білих платтях, без капелюшків і хусток, з букетами квітів, піднятими над головами. Ще далі виднілася й перша чехословацька станція, що мала добре примітну покрівлю з білої і чорної шашки.
Олекса пересунув регулятор на малий клапан. Поїзд минув зелено-малинові прикордонні стовпи і тихо пішов по чехословацькій землі, вздовж живої, квітучої огорожі; гарні привітні дівчата щільними шеренгами стояли обабіч залізниці, на зеленому тлі неозорих ланів озимини, під вечірнім небом.
Олекса відповів на привітання дівчат з такою сердечною радістю, начебто тільки він і його бригада були єдиною причиною цього чудесного свята братерства.
  
О. АВДЄЄНКО
 
(Біографічна довідка)
 
Письменник Олександр Остапович Авдєєнко народився у 1908 році в Донбасі у великій робітничій сім'ї, його батько, брати і сестри багато років працювали в гарячих цехах Макіївського металургійного заводу. В роки першої світової війни, роки розрухи і голоду велика, дружна сім'я розпалась, і хлопчик зазнав тяжкої долі; він жив, де доводилось, — під чужою покрівлею, під відкритим небом, часто без шматка хліба. Так минули його дитинство і юність, описані потім в одній з його книжок.
Юність письменника трудова. Він добував вугілля на шахтах Донбасу, працював на прокатному стані металургійного заводу, в багатотиражках шахти і заводу, брав участь у будівництві Магнітогорська. У двадцять два роки, будучи паровозним машиністом, О. О. Авдєєнко написав першу свою книжку «Я люблю» — багато де в чому автобіографічну повість про своє дитинство, про долю дореволюційних шахтарів і металістів, про щасливу юність радянських робітників, творців першої п'ятирічки, будівників Магнітогорська — столиці радянської чорної металургії. Ця книжка неодноразово перевидавалась у Радянському Союзі, а також в багатьох європейських країнах, у Китаї, Японії і в Америці.
У другій половині тридцятих років О. О. Авдєєнко опублікував другу свою книжку «Доля» — роман про людей, що побудували Магнітогорськ. В наступні роки ним написані романи і повісті («Велика сім'я», «Щоденник мого друга», «Труд»), оповідання, п'єси, кіносценарії.
В роки Великої Вітчизняної війни О. О. Авдєєнко був кореспондентом армійської і фронтової преси, газети «Красная звезда». Нагороджений орденами і медалями.
  
ЗМІСТ
 
Частина перша. Прикордонники. Переклад М. Видиш
Частина друга. Гірська весна. Переклад Є. Прищепи