Прометей закутий

Хай від грому, від натиску буйних вітрів
1045]
Розірветься на частки: землю важку 
Аж до самих основ, до коріння її,
Переможний хай похитне буревій;
В шумуванні шаленім хвилі морські
Хай сплетуться з шляхами небесних світил.
1050]
В вировому коловертні долі нехай
Закинуть в Тартару чорну глибінь
Моє знесилене тіло - на смерть
Ніколи мене не вбити!
ГЕРМЕС
Такі розмови, такий рішенець
1055]
Лише від безумця можна почути!
Та й чи довго йому збожеволіти в цій
Недолі й шаленість послабити чим?
(До Океанід). 
Але ви, що стражденним горем його
Вболіваєте тужно,- швидше біжіть
1060]
Якнайдалі від цих непривітних місць.
Щоб розум ясний не змутило вам
Неослабне грому рикання.
ХОР
Говори щось інше, такої порадь,
Щоб послухали ми, не до мислі-бо нам
1065]
Своє ти промовив нестерпне слово.
На негідний учинок підбурюєш нащо?
Ми готові все перетерпіти з ним,
А до зрадників вчились ненависті ми,
І з пороків усіх
1070]
Для нас найогидніша зрада.
ГЕРМЕС
Отож пам'ятайте, вам мовив я все
Наперед,- як надійде нещастя, тоді
Вже на долю не ремствуйте і не кажіть,
Що вас кинув в біду несподівану Зевс.
1075]
Ні, не він, а самі себе губите ви.
Бо, знаючи все, не нагло, як стій,
Не таємним опинитесь відступом ви
В невихідних тенетах Ати-біди,-
Заплутає вас недоумство.
ПРОМЕТЕЙ
1080]
де в розмовах нікчемних, а справді земля
Захиталась, і грому лупи глухі 
Вже ревуть недалеко, грізних блискавиць
Вже спалахують завитні полум'яні,
1085]
І куряву вихри крутять, женуть.
Супротивні вітри летять звідусіль
В незрименному герці,- заколот, бій,
Вітрове повстання! В страшній боротьбі
Все змішалось - повітря і хвилі морські!
1090]
Всю цю бурю наслав розлючений Зевс,
Щоб мене вжахнути.
О пречесна мати моя, о ефіре,
Що світлом усіх обіймаєш, поглянь -
Я страждаю безвинно.
При громі й блискавицях скеля з Прометеєм провалюється в безодню.