Серед степів

І ви почали Якимові гаряче викладати про все, що вам довелося бачити сьогодні, про ті чарівні та милі почування, які ви пережили, про красу й достаток свого краю.
- Та воно-то так, добродію. Що й казати? Хороше в нас і красно, і всього вволю є… Тілько все то, добродію, чуже та не наше. Он у мене жінка, діток троє, а землі ні клаптя немає. Огород такий, що з своєї стріхи та на чуже капле. От ви і розсудіть: як тут його жити? А Амур-сторона, кажуть, багата: землі тої неомірно; лісу - скільки хочеш, річки - так і кишать рибою! От якби хто знайшовся такий добрий та допоміг мені туди з сім'єю добутися…
- А ти був там? Бачив своїми очима все те, про що оце тут наказав?
- Я не був, а всі так кажуть. Ото, що сьогодні стрівали, теж на Амур пішли… І курей, і кішок повезли з собою… Добро!
- Хороші бубни за горами, а зблизька шкуратяні - знаєш?
- Знаю,- нехотя одказав Яким.- Так ви, значить, не раєте на Амур? - не швидко спитав він.
- Не тілько тобі, а й рідному батькові не пораю! Багато вашого брата туди пішло; були люди із достатком, та й ті знищились, перевелись ні на віщо… Діти повимирали, самі від хвороби та всяких напастей ледве ноги волочать. Радніші б і назад вернутися, та ніяк доставитись.
- А ви сами, добродію, звідти? Бачили там самі нашого брата? - попитався Яким.
- Ні, я там не був - по газетах пишуть.
- А-а… пишуть?.. Ну, так будемо ж спати,- одказав Яким,- бо он уже й Волосожар зійшов, незабаром почне світати.
Серед нічної тиші та темноти до вас донеслося, як Яким почав лаштуватися до відпочинку: щось таке він підсовував, щось розгортав і, позіхнувши, незабаром почав висвистувати носом.
Чи не час, бува, і вам відпочити? Час, час!.. Та чи зійде-то сон на вашу заклопотану голову? Чи заспокоїть він ваше розражене серце та роз'ятрену душу?
[1903]
This file was created
with BookDesigner program
 [email protected]
02.07.2008